Cлова цьогорічної Пасхальної проповіді папи Франциска, які в особливий спосіб відгукнулись і доторкнули до самого серця:
Давайте запросимо і дозволимо Богу нас здивувати, та відкриємось із трепетом на Його новизну і тоді вона нас зможе вразити. Він – живий і завжди вражає. Адже воскреснувши, Він ніколи не перестає нас дивувати.
• Іти до Галилеї означає, насамперед, наново розпочати. Це місце першої зустрічі та першої любові.
• Воскреслий каже їм: “Наново вирушаймо звідтіля, де ми розпочали. Розпочнімо ще раз. Хочу, щоб ви знову були зі мною, незважаючи на поразки і понад них”. У тій Галилеї вчимося зчудування безмежною любов’ю Господа, Який накреслює нові стежки по дорогах наших поразок.
•…завжди можливо розпочати наново, бо існує нове життя, яке Бог здатен наново започаткувати в нас, по той бік всіх наших падінь. Також і з руїн нашого серця – кожен з нас знає руїни власного серця – Бог може створити шедевр, навіть на зруйнованих уламках нашої людськості Бог готує нову історію.
• Багато-хто, також часто і ми, живе «вірою спогадів».. Вірою, що складається зі звичок, з речей із минулого..
• Піти до Галилеї, навпаки, означає навчитися, що віра, аби бути живою, повинна знову повернутися на дорогу. Вона повинна кожного дня оживляти початок шляху, повинна кожного дня оживляти зчудування першої зустрічі. А тоді довіритися, без претензії на те, що вже все знаю, але з покорою тих, що дозволяють, щоб їх вражали Божі дороги. Ми боїмося Божих несподіванок. Зазвичай, ми боязкі, коли Бог застає нас зненацька. Але сьогодні Господь нас запрошує дозволити Йому нас здивувати. Ходімо до Галилеї, аби відкрити, що Бога не можна розміщати серед спогадів дитинства, що Він – живий і завжди вражає. Воскреснувши, Він ніколи не перестає нас дивувати.
•…віра не є репертуаром з минулого, Ісус не є задавненим персонажем. Він живий, тут і тепер. Він кожного дня прямує поруч із тобою, в ситуаціях, які переживаєш, у випробуваннях, через які проходиш, у мріях, які носиш у собі. Він відкриває нові дороги там, де тобі здається, що їх немає, спонукає прямувати проти течії стосовно оплакувань і «вже баченого». Навіть тоді, коли тобі здається, що все втрачено, прошу тебе, відкрийся із трепетом на Його новизну: вона тебе вразить.
•…в Його очах ніхто не є останнім, ніхто не є виключеним.
• В Галилеї вчимося, що можемо знайти Розіп’ятого в обличчях ближніх, в ентузіазмі тих, що мріють, і в покірливості знеохочених, в усмішках тих, які радіють, і в сльозах тих, що страждають, насамперед, в убогих і відсунутих на узбіччя.
•…Ісус, Воскреслий, любить нас безмежно й навідується до кожної нашої життєвої ситуації. Він заклав Свою присутність у серці світу та запрошує також і нас долати бар’єри, перемагати упередження, наближатися до тих, які поруч з нами кожного дня, щоби відкривати благодать щоденності.
• Розпізнаймо Його присутність у наших Галилеях щодення, у щоденному житті. З Ним життя зміниться.
•…відкрий серце із трепетом на Пасхальне звіщення: «Не бійся, Він воскрес! Він чекає на тебе в Галилеї». Твої очікування не залишаться нездійсненими, твої сльози будуть обтерті, твої страхи переможе надія. Бо, знай, Господь випереджує тебе завжди, прямує перед тобою. І з Ним життя завжди починається наново.
Джерело: Vatican News