Сьогодні Салезіянська Родина в Україні отримала «Месал Салезіянської Родини» українською мовою. Робота над книгою тривала чотири роки. Про процес підготовки та реалізації розповідає ініціатор видання месалу о. Міхал Воцял SDB.
– Отче, що стало відправною точкою для написання месалу?
Україна існує з 1991 року. Із самого початку тут працюють салезіяни римсько-католицького обряду. Крім того в Україні провадять свою діяльність й інші групи Салезіянської Родини: сестри-салезіянки, салезіяни-співпрацівники, ADMA, VDB. Коли відбувались салезіянські свята, ми були змушені користуватися месалами польською мовою або брати загальні месальні формуляри. Пройшло вже 30 років, і ми вирішили, що настав час змінити цю ситуацію. Ми захотіли мати власний месал, який могли б використовувати, згадуючи наших святих державною мовою. Так ми зможемо краще переживати ці дні, а також популяризувати салезіянську духовність.
-Хто брав участь у розробці та виданні месалу?
Месал перекладали з польської та італійської мов. Головним перекладачем була Анна Додар. В редагуванні тексту брали участь Володимир Барановський, Ірина Максименко та Ірина Єрмак. Художнім оформленням займався о. Ігнацій Риндзьонек SDB.
– Чи долучились до розробки месалу інші групи Салезіянської Родини? Я дуже радий, що видання цього месалу стало загальною справою всієї Салезіянської Родини, особливо, коли мова йшла про фінансування. Долучились всі гілки Родини в Україні. Допомагали всі салезіянські осередки в Україні, єпископ-салезіянин Віталій Кривицький, а також допомагали салезіяни-співпрацівники, сестри-салезіянки та ADMA. Особливо дуже вдячний Салезіянському місійному осередку, який видав спеціальний проєкт для збору коштів. До речі, головним спонсором стала п. Зося Воцял. Ще дякую нашому італійському другу Джанні Санторо, який додав необхідну суму, щоб завершити цей проєкт.
– Чи були якісь труднощі, пов’язані з виданням месалу?
Розробка месалу показала, що українська мова, особливо літургійна, жива і перебуває в процесі формування, тому переклад деяких слів мав декілька варіантів. Виникали дискусії з приводу того, яке слово підходить в контексті салезіянської духовності. Наприклад, як краще сказати: «Марія допомога вірних», чи «Марія допомога християн»? А як перекласти важливе для салезіян слово «інспектор» або слово «коад’ютор»? Як ми маємо називатися – згромадження, чи товариство, чи орден? Як називати українською салезіян-співпрацівників?
Це був цікавий процес, де в дискусіях висловлювались різні думки. Також це була співпраця між салезіянами та іншими осередками салезіянської духовності. Це скоріше був виклик, ніж проблема. Іншим викликом стало фінансування проєкту, бо спочатку з’явився короновірус, а потім почалась війна. Ціни на друк підвищились. Потрібно було шукати додаткові кошти. Третій виклик – це нестача спеціалістів. Знайти людей, які можуть перекласти літургійний текст було важко. Таких спеціалістів в Україні налічується, можливо, чотири-п’ять осіб.
– Дякую, отче, за Ваші відповіді. Бажаю нашій Салезіянській Родині користуватися новим месалом. Дякуємо Богу за такий чудовий подарунок.
З о. Міхалом Воцял SDB розмовляла Олена Пономаренко ASC.
