Улюблені у Христі брати та сестри! Дорогі батьки і вихователі, вчителі і катехити, всі ті, хто причетний до виховання нових поколінь християн! Переживаємо тиждень виховання в ці нелегкі для України часи. Продовжується війна. Ми постійно чуємо тривоги. В повітрі відчутна небезпека, а в свідомості більшості людей напруга. Останні часи завдали нам чимало болю та зранення.
Ніхто не знає що чекає нас попереду і скільки ще потрібно часу, щоб здобути перемогу і осягнути такий необхідний для нас мир та спокій. Але вже сьогодні багатьом людям потрібна допомога та зцілення від завданих ран.
Господь не залишив нас самих у цих труднощах. Кожний може відчути присутність Бога і дію Його міцної та люблячої руки в історії нашого народу.
Бог багатий милосердям прагне пролити і виявити Свої ласки і благодаті на всіх спраглих і потребуючих. Він вже обдаровує нас своєю милістю і потребує людей, які відкриються на те, щоби нести і свідчити Його милосердя. Саме християни в першу чергу покликані до свідчення Божої любові та милосердя. Необхідно також навчити молодь та дітей бути милосердними, потрібно передати їм досвід життя, в котрому вчинки милосердя присутні в щоденності і є підтвердженням віри.
Святе Писання, а особливим чином Євангеліє, безліч разів говорить про милосердя Боже. Притчі Ісуса Христа займають особливе місце у висвітлені милосердя. Декотрі з притч показують нам милосердя, яке Бог виявляє до нас, а декотрі закликають нас самих до милосердя щодо наших близьких. Серед Ісусових повчань притча про милосердного самарянина вказує на один дуже важливий аспект: милосердя є силою, яка зцілює! Притча вчить помічати ближнього і схилятися над його ранами. Милосердний самарянин не просто побачив постраждалого, не просто мав співчуття до нього. Ні! Він почав діяти! Робити конкретні вчинки, які вимагали від нього самопожертви, часу і засобів. Йому потрібно було ризикувати і одночасно втрачати. Він розумів це і погодився. Нехай кожний, хто відповідає за виховання, зрозуміє мудрість повчання цієї притчі. В ній є заклик до дії! Ми не можемо залишитися лише слухачами слів Ісуса, але маємо бути виконавцями Його вчення. Прикладом для нас є Пресвята Богородиця. Вона послухала, що сказав Архангел Гавриїл, відповіла своє «так», встала і пішла з поспіхом. Саме ці слова – «встала і пішла з поспіхом» – стали темою Всесвітніх Днів Молоді, котрі проходили цього року в Лісабоні. Під час зустрічі Папа Франциск звернув увагу на те, що молодь «має алергію на пусті слова», бо молоді люди прагнуть перемін, дії і конкретних вчинків. Тому Папа вказав молоді напрямок, говорячи, що молоді люди мають сяяти. Святіший Отець пояснив свою думку: «будеш світлом тоді, коли будеш звершувати вчинки любові. Якщо будеш дивитися на себе, як егоїст, то світло згасне» (проповідь Папи, Лісабон, 06.08.2023). Світло згасне, якщо не помітиш ближнього і пройдеш повз нього як священник і левіт з притчі про милосердного самарянина. Вчинки милосердя – є світлом і силою, які зцілюють. Не пусті слова, не гарні обіцянки і заяви, а саме вчинки зроблені з милосердям! Дуже символічним був заклик до молоді, під час привітання Папи у Лісабоні, коли молоді люди винесли дві великі літери з яких створили слово «GO» (Йди). Заклик до дії! Заклик до вчинків милосе
рдя! Треба йти до інших!
Варто зрозуміти чому милосердя зцілює. Милосердя має цілющу силу, тому що воно походить від Бога і до Бога провадить, тобто наближає до Нього, уподібнює людину до Творця. Коли людина відкривається на милосердний вчинок, Господь починає діяти у серці людини і діє також назовні, навколо неї, діє в житті інших людей. В милосерді людина безпосередньо отримує досвід жертовної любові – любові, котра погоджується на жертву заради ближнього.
Сьогодні суспільство хоче бути цілеспрямованим, люди прагнуть йти крізь життя і осягати поставлену перед собою мету. Але дуже часто бажання осягнути свої цілі змушує людину оминати інших людей і на цій дорозі можна дуже легко стати юнаком, який колекціонує «добрі справи» чи ступені досконалості, але не готовий принести себе (і те що моє) в дар заради ближніх і потребуючих (Мт 19,16-30). Часто, коли людина бачить необхідність послужити потребуючому, виникає страх втратити себе (свій час, свої ресурси чи свій імідж). Якщо ж людина наважиться на крок допомоги, то може у служінні віднайти Христа. Саме так збуваються слова Господа: «хто погубить свою душу задля Мене, той її врятує» (Лк 9,24). Не треба боятися втратити себе заради Христа. Папа Франциск неодноразово, під час зустрічі в Лісабоні, запрошував молодь не боятися.
Дорогі вихователі, просимо вас, докладіть усіх зусиль, щоб допомогти молоді та дітям побачити велич і красу милосердя і не боятися піти за Христом, приносячи себе в дар. Покажіть молоді та дітям приклади багатьох людей, які в своєму житті, в своїх обставинах і оточені ставали «милосердними самарянами». Покажіть приклади святих і блаженних, котрі жертовно служили на нашій землі: св. Зигмунт Гораздовський, бл. Марта Вєцка, бл. Марцеліна Даровська та багато інших. Зверніть погляд молоді на служіння людей, монахів і світських, які сьогодні продовжують справу милосердя і служать з любов’ю та відданістю. Але також покажіть молодим поколінням приклад милосердя вашим власним життям, тому що кожна лекція виховання (теорія) потребує практичного підтвердження (вчинки).
Закликаємо вас у справі виховання поставити акцент на милосерді вчинки. Суспільство, сьогодні і завжди, потребує не лише інтелектуальних, атлетичних чи культурно розвинених громадян. Потрібно, щоб у суспільстві були милосердні люди, спроможні побачити потреби інших. Нехай ліками для нашого народу стануть вчинки милосердя, а не слова, конференції чи дискусії. Скільки добрих і милосердних «самарян» можна зустріти на вулицях наших міст і селищ сьогодні? Відповідь на це питання залежить від виховання: чи молодь і діти будуть сформовані? Чи вони отримають приклад милосердя?
Дорогі батьки і вихователі! Нехай ваш труд і зусилля, ваші переживання та надії благословить Бог Отець Милосердний! Благословляємо вас і нехай заступництво Пресвятої Діви Марії і св. Йосифа, Опікуна Ісуса Христа, буде найкращою допомогою і підтримкою для вас на дорозі вашого служіння!
Пастирський лист необхідно прочитати
03 вересня 2023 року (або в найближчому часі).
Підписані:
Єпископ Віталій СКОМАРОВСЬКИЙ,
Голова Конференції Єпископату РКЦ в Україні,
Архієпископ Мечислав МОКШИЦЬКИЙ,
Митрополит Львівський
та всі
Єпископи Конференції Єпископату РКЦ в Україні
