До собору в Києві прибуло майже 300 осіб віком 16-35 років. Це представники молоді з українських дієцезій Римсько-Католицької Церкви, Української Греко-Католицької Церкви, Мукачівської Греко-Католицької Єпархії разом зі своїми душпастирями.

Разом із молоддю на зустрічі був Апостольський нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас, єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії, який очолює Комісію душпастирства молоді РКЦ Ян Собіло, Голова УГКЦ Святослав Шевчук.

Вели зустріч о. Роман Демуш (УГКЦ) та о. Міхал Воцял SDB (РКЦ), які беруть активну участь у діяльності молодіжних комісій.

Католицька українська молодь з локацій у Києві, Варшаві, Чікаго, Лондоні, Мюнхені мала нагоду поспілкуватись з понтифіком завдяки онлайн-трансляції.

Ідея провести онлайн зустріч української молоді з понтифіком з’явилась у єпископа Радослава Змітровича ОМІ, коли він брав участь у Синоді єпископів у Ватикані. Відповідь Папи Франциска на таку пропозицію була ствердною, тож зустріч була запланована на 1 лютого 2025 року.

Зустріч розпочалась із знайомства та колядування. Папу зібрані привітали колядкою «Нова радість стала». Після цього лунала молитва «Отче наш».

Опісля були зачитані вірші з 5 розділу послання апостола Павла до римлян про чесноту надії. Саме цій чесноті присвячений Ювілейний рік у Вселенській Церкві.

Вітаючи молодь Папа сказав: «Я дуже радий, що можу зустрітися з вами».

Спочатку були свідчення молодих людей з різних міст України.

18-річна Неля з багатодітної родини з Рівного поділилася своїм свідченням про молитву за брата, який захищає Україну на фронті. Ціла родина єдналась у молитві за воїна та його побратимів і Бог зробив чудо: вони могли цілими вийти з оточення. Підсумовуючи своє свідчення Неля зазначила: «Маючи 18 років я вступаю у доросле життя з усвідомленням жахіття війни. Хоч страх і зло війни торкаються мого життя, вони не можуть здолати віру в моєму серці. Божа присутність є сильнішою за вибухи та звуки сирен. Дозвольте висловити щиру вдячність Вам, Святіший Отче, за Ваші невтомні молитви за український народ та наших воїнів, які боронять нашу землю».

Наступним було свідчення дівчини з Донецька, яка двічі мусила залишати свій рідний дім. «Молодь сходу України сьогодні – це люди, які змушені подорослішати раніше, ніж мали. Це ті, хто ще вчора планував майбутнє, а сьогодні думає лише про виживання… Попри війни ми не зламалися, пройшовши через окупацію, втрату домівок, загибель рідних і друзів ми не зламалися. Ми стали сильнішими, ми навчилися підтримувати одне одного», – розповіла дівчина і на завершення додала: «Ваша святосте, маю велику честь звертатися до Вас та свідчити про важливі події не лише від свого імені, а й від імені всієї молоді Донецького екзархату, чиє життя сповнене болю, але й надії. Ми прагнемо миру, справедливого і міцного, який дозволить відновити наші міста, наші серця, наші мрії … Ми знаємо, що Господь з нами, чує наші молитви, бачить наші добрі справи. Ми просимо молитов, Вашої підтримки, бо кожне слово правди, кожен жест солідарності має величезне значення. Дякую Вам за все, що робите для України».

17-річна Анастасія з Харкова подякувала за неустанну молитву понтифіка за Україну та її дітей. Вона розповіла, як Церква стала місцем підтримки та допомоги для багатьох мешканців міста, місцем зустрічі та катехизації для дітей та дорослих. Анастасія розповіла про трагічний обстріл будівельного супермаркету та загибель парафіян. «Подібні історії має кожна дитина з України. І ми, як один єдиний народ, разом несемо цей тягар війни. Наша Церква стала найміцнішим укриттям у цей час війни. Тож просимо згадувати про нас у своїх молитвах і надалі робити все, аби ми нарешті здолали ворога. Дякую, Святіший Отче, за можливість промовляти до Вас і через Вас до всього світу», – підсумувала дівчина.

Після свідчень була нагода для молоді поставити запитання Святішому Отцеві.

Молода дівчина з Ужгорода, батько якої є військовим, запитала понтифіка як тривати у вірі в боротьбі за життя, коли у світі знецінюється саме життя.

Папа висловив свій сум через те, що сьогодні найважливішими є гроші, життя не стоїть на першому місці. Він підкреслив, що війна завжди руйнує, мир будується через діалог.

Українка Анастасія, яка зараз мешкає у Варшаві, запитала понтифіка як українській молоді як знайти своє місце у світі, як не втратити себе та віру в тих обставинах, в яких вона зараз опинилась.

Звертаючись до Анастасії та українців, які змушені були залишити свою Батьківщину, Папа Франциск зазначив, що туга за рідною землею – це дуже велика сила, яку не можна загубити. «Це страждання для всіх, але потрібно йти вперед. І зараз, і коли я говорив, бачив, що Ти лагідно посміхнулася. Думай про Батьківщину і посміхайся в душі», – підсумував понтифік.

27-річна Юлія 27 подякувала за невтомну молитву та нагадування про війну в Україні. Вона розповіла, що суспільство часто не розуміє католиків та висловлювання Папи, які очікується, що будуть лунати до агресора. «Цієї ночі, коли молодь з Харкова та Полтави їхала сюди до Києва, щоб взяти участь у зустрічі з Вами, були бомбардовані їхні міста. Уявіть собі, ракета потрапила у багатоповерхівку в Полтаві. Коли люди спали, ворог їх просто вбив. Ворожими кулями та ракетами знищені цілі міста України, відбувається геноцид нашого народу. Як у цьому побачити мир і завдяки чому він має настати? Що ще для цього можемо зробити ми та Ви?», – запитала Юлія.

«Мені зараз приходять на думку слова: блаженні ті, які працюють на благо миру. Війна завжди руйнує. Це правда, що ми мусимо також захищатися. Ти говорила про голод. Це жахливо. Це один із найгірших аспектів війни. Кожного дня ввечері я дзвоню до парафії в секторі Газа. Звідти мені щоразу розповідають, яка ситуація з голодом, бо війна провокує голод. Війна ще і вбиває. Ось тут я тримаю в руках Новий завіт і книгу псалмів.

Цей примірник належав молодому хлопцеві Олександру, він загинув в Авдіївці. Він тримав при собі цю книгу і підкреслив одну фразу з псалма 129: «З глибини Боже, до Тебе взиваю. Господи вислухай мій голос». Ось тут це підкреслено. Цей хлопець – один із вас. Також мені передали його розарій, на якому він молився. Для мене це реліквія від вас, від хлопця, який віддав своє життя за Батьківщину. Я цей Новий завіт тримаю на письмовому столі і щодня молюся. Ми мусимо завжди пам’ятати про всіх наших героїв, які захищають Батьківщину. Український народ страждає і страждає від голоду. Ми повинні відкрити наші очі, щоби побачити що робить війна».

Наступне питання було від українки Тетяни, матері 4-х дітей з Чікаго. Вона була змушена разом із родиною втікати від сучасного Ірода, щоби зберегти життя. Звертаючись до понтифіка, Тетяна запитала як навчитися пробачати і навчити цього дітей, коли є біль і несправедлива війна? Як не втратити віру і не впустити у серце ненависть?

«Дякую Вам! Ви задаєте важкі питання. Одна з найбільш важких речей – це прощати. Важко пробачати, це коштує і мені це також коштує. Мені допомагає ця фраза – я мушу пробачити, бо мені було пробачено. І кожен з нас мусить знайти у житті момент, коли йому було пробачено. Прощення – це дуже складна річ. Ми більше схильні, щоб вести війни, відповідати ударом на удар. Мистецтво пробачати нелегке, але ми маємо йти вперед,  мусимо пробачати одне одному завжди», – підсумував понтифік.

На запитання Зоряни зі Львова про головне завдання молоді в Церкві, Папа відповів: «Кажуть, що молодь завжди повинна шуміти. Молодь – це відкриті двері на майбутнє. Тому молоді люди завжди мають мріяти про майбутнє. Молода людина, яка не мріє – це стара людина. Молодь має бути поєднана з минулим і майбутнім», – підкреслив Святіший Отець. Далі понтифік нагадав, що небезпекою для молоді є втратити почуття гумору. Нагадуючи, що Євангеліє – це життя, Папа заохотив молоді носити з собою кишенькове Святе Письмо, щоби протягом дня відкривати і читати по уривку.

22-річний Кирило з Бердичева запитав Папу про те, як молоді в умовах війни та насилля відкривати серце на кожну людину.

Відповідаючи на запитання, понтифік розповів як у віці 11-12 років він був міністрантом у о. Степана Чміля. Служіння біля вівтаря допомагає нам мати наставлення на служіння в Церкві. «Як молода людина може далі вести своє життя? Не забувайте одне правило: пам’ятати про минуле і з відвагою дивитися вперед. Дуже важливо, щоб молоді люди говорили зі своїми дідусями і бабусями. Це дуже важливо. Але також важливо йти в напрямку майбутнього. І це є нормально, що молодь у дорозі до майбутнього може помилитися. Ми всі хоча б раз помилилися. Але коли хтось помиляється, то мусить підвестися та йти вперед. Не можна боятися», – підкреслив Папа.

Останнім стало питання від 28-річної Марії з Києва, яка запитала, як молоді знайти місце у сучасному світі, коли навколо на перше місце ставлять гроші, задоволення. Яке місце української молоді у сучасному світі?

«Кожна молода людина має якусь місію. Сьогодні місія української молоді – бути патріотами. У цю хвилину Ваша Україна поранена війною. Любити власну Батьківщину – це дуже гарно. Оберігати і любити її», – підсумував Папа.

На завершення зібрані у соборі заспівали духовний гімн України «Боже Великий, Єдиний» та отримали благословення від Святішого Отця.

Заступник голови Комісії душпастирства молоді при єпископаті РКЦ о. Міхал Воцял SDB зазначив, що сьогодні зустріч є історичною. Адже вперше Папа Франциск зустрівся з українською молоддю. «Тут варто підкреслити організованість душпастирів, які менше, ніж за два тижні змогли разом скоординувати зусилля та привезти сюди молодь. Надіємося на численні духовні плоди після цієї події», – підкреслив священник.

Фото: Аліна Петраускайте SCM, Lucio Ruiz

Джерело: РКЦ