Дорога молоде!
Я хотів би ще раз взяти вас за руку, щоб разом пройти духовним паломництвом, яке веде нас до Всесвітнього дня молоді у Лісабоні 2023 року.
Минулого року, незадовго до спалаху пандемії, я підписав послання на тему: “Юначе, кажу тобі: Встань!” (пор. Лк 7,14). У своєму провидінні Господь хотів підготувати нас до дуже важкого випробування, з яким ми стикнулися.
Людям у всьому світі треба було змиритися з втратою близьких та соціальною ізоляцією. Внаслідок загрози здоров’ю ви, молоді люди – за своєю природою, зосереджені на тому, що навколо – були позбавлені можливості відвідувати школу, університет, працювати, зустрічатися … Ми опинилися в обставинах, до яких не були готові. Ті з вас, хто був менш підготовлений і позбавлений підтримки, відчували розгубленість. У багатьох з’являлися сімейні проблеми, а також проблеми, пов’язані з безробіттям, депресією, самотністю та залежністю. Не кажучи вже про посилення стресу, напруги та спалахів гніву, збільшення випадків насильства.
Але, дякувати Богові, це не єдина сторона медалі. Якщо випробування показали нам наші слабкі місця, то вони також виявили і наші чесноти, серед яких готовність до солідарності. Ми бачили багато людей у всіх куточках світу, включаючи багато молодих людей, які борються за своє життя, поширюють надію, захищають свободу та справедливість, укладають мир та будують мости.
Коли падає молода людина, то, деякою мірою, падає людство. Але правдою є також те, що коли молода людина підводиться, то це так, ніби підводиться все людство. Дорога молодь, який великий потенціал у ваших руках! Яку силу ви несете у своїх серцях!
І ось сьогодні Бог знову каже кожному з вас: “Встань!” Я від усього серця сподіваюся, що це послання допоможе нам підготуватися до нових часів, до нової сторінки в історії людства. Однак почати все з початку неможливо без вас, дорогі молоді люди. Щоб з’явитися, новому світу потрібна ваша сила, ваш ентузіазм, ваш запал. І в цьому контексті я хотів би з вами роздумувати над уривком з Діянь апостолів, у якому Ісус каже Павлу: «Встань, роблю тебе свідком того, що ти бачив» (пор. Ді 26,16).
Покликаний на ім’я
Вірш, який надихнув тему Всесвітнього дня молоді 2021 року, взятий зі свідчення Павла перед царем Агрипою, коли він був у в’язниці. Його, колись ворога і гонителя християн, тепер судили саме через його віру в Христа. З перспективи двадцяти п’яти років, Апостол розповідає свою історію та фундаментальну подію своєї зустрічі з Христом.
Павло зізнається, що в минулому він переслідував християн, проте одного разу, коли він їхав у Дамаск, щоб заарештувати деяких із них, світло «яскравіше сонця» огорнуло його та його супутників (пор. Ді 26,13), але тільки він почув “голос”: Ісус звертається до нього і кличе його на ім’я.
“Савле, Савле!”
Давайте разом детальніше розглянемо цю подію. Називаючи його по імені, Господь дозволяє Савлу зрозуміти, що він знає його особисто. Він ніби каже йому: “Я знаю, хто ти, я знаю, що ти задумав, але я все одно з тобою розмовляю». Він кличе його двічі на знак виняткового і дуже важливого покликання, як це робив із Мойсеєм (пор. Вих 3, 4) та із Самуїлом (пор. 1 Сам 3,10). Упавши на землю, Савло визнає, що він є свідком божественного об’явлення, могутнього одкровення, яке його потрясе, але не знищить, навпаки: Господь кличе його по імені.
В результаті лише особиста, а не анонімна зустріч з Христом змінює життя. Ісус показує, що Він добре знає Савла, що Він “знає його зсередини”. Навіть якщо Савло є гонителем, навіть якщо його серце ненавидить християн, Ісус знає, що це через незнання, і хоче виявити йому Своє милосердя. Саме ця благодать, ця незаслужена і безумовна любов, стане світлом, яке кардинально змінить життя Савла.
«Хто ти, Господи?»
Зустрівшись з цією загадковою присутністю, яка кличе його на ім’я, Савло запитує: “Хто ти, Господи?” (Ді 26, 15). Це питання надзвичайно важливе, і ми всі повинні рано чи пізно задати його собі в нашому житті. Недостатньо чути про Христа від інших, необхідно поговорити з ним особисто. Це, по суті, і є молитва. Це пряма розмова з Ісусом, навіть якщо ми все ще маємо безлад у серці, розум, сповнений сумнівів або навіть зневаги до Христа та християн. Я хотів би, щоб кожна молода людина в глибині свого серця поставила собі таке питання: “Хто ти, Господи?”
Ми не можемо вважати, що всі знають Ісуса, навіть в епоху Інтернету. Питання, яке багато людей задають Ісусу та Церкві, полягає саме в наступному: “Хто ти?” Протягом усієї історії про покликання св. Павла, це єдиний момент, коли він говорить. І на його запитання Господь негайно відповідає: “Я – Ісус, якого ти пе
«Я Ісус, якого ти переслідуєш!»
Завдяки цій відповіді Господь Ісус відкриває Савлу велику таємницю: він ототожнює себе з Церквою та з християнами. Бо досі Савло не знав нічого про Ісуса, окрім як через вірних, яких він ув’язнив (пор. Ді 26,10), він сам голосував за засудження їх до смерті (там само). І він побачив, як християни відповідали добром на зло, на ненависть – любов’ю, приймаючи несправедливість, насильство, образи та переслідування, перенесені в ім’я Христа. Отже, Савло, сам того не знаючи, уже зустрів Христа: він зустрів Його у християнах!
Як часто ми чуємо: “Ісусу так, Церкві – ні”, ніби одне може бути альтернативою іншому. Неможливо пізнати Ісуса, не знаючи Церкви. Пізнати Ісуса неможливо, крім як через братів і сестер з Його спільноти. Ми не можемо повноцінно називатися християнами, якщо не живемо церковним виміром віри.
Доки втікатимемо від Господа?
Це слова, якими Господь звертається до Савла, коли той падає на землю. Ісус ніби вже деякий час загадково розмовляв з ним, намагаючись його привабити, а Савло чинив опір. З таким самим солодким «докором» наш Господь звертається до кожної молодої людини, яка віддаляється від Бога: «Як довго ти будеш тікати від мене? Чому ти не чуєш, як я тебе кличу? Чекаю твого повернення». Як і пророк Єремія, ми іноді говоримо: «Я Його більше не пам’ятаю» (Єр. 20, 9). Але в серці кожного є палаючий вогонь: навіть якщо ми спробуємо його загасити, нам це не вдасться, тому що він більший за нас.
Господь обирає того, хто його переслідує, абсолютно ворожого йому та його учням. Але для Бога немає втраченого. Зустрівшись особисто з Ним, завжди можна почати заново. Жодна молода людина не знаходиться поза межами досяжності Божої благодаті та милосердя. Про жодну з них не можна сказати: це занадто далеко … надто пізно … Як же багато молодих людей з пристрастю чинять опір і прямують проти течії, але в серці носять приховану потребу брати на себе відповідальність, любити всіма своїми силами, знайти себе в певному покликанні. В молодому Савлові Ісус розгледів саме це.
Визнати власну засліпленість
Можна уявити, що до зустрічі з Христом Савло був у певному сенсі «наповненим собою», вважаючи себе «великим» через свою моральну злагодженість, завзяття, походження, культуру. Звичайно, він був переконаний, що діє справедливо. Але коли йому з’являється Господь, він стає «приземленим» і стає сліпим. Він несподівано виявляє, що не може бачити не тільки фізично, а й духовно. Те, у чому він був упевнений, коливалося. Він глибоко в собі відчуває, що те, що рухало його з таким великим ентузіазмом – захоплення знищенням християн – було абсолютно неправильним. Він усвідомлює, що він не є абсолютним власником істини, навпаки, що він дуже далекий від неї. І разом з його переконаннями руйнується і його «велич». Він несподівано виявляє, що він розгублений, крихкий, «маленький».
Ця покора, усвідомлення власної обмеженості, є фундаментальним! Тому, хто думає, що знає все про себе, про інших і навіть про релігійні істини, буде важко зустрітися з Христом. Ставши сліпим, Савло втратив свої орієнтири. Він залишився сам у темряві, і єдине, що було йому зрозумілим, це світло, яке він бачив, і голос, який він чув. Який парадокс: коли людина виявляє, що сліпа, то починає бачити!
Після того, як Савло був осліплений дорогою до Дамаска, він захоче, щоб його називали Павлом, що означає «маленький». Йдеться не про nickname чи «художній псевдонім», який часто вживають люди: зустріч із Христом дала йому справді таке відчуття себе, зруйнувала стіну, яка заважала йому зрозуміти правду про себе. Він визнає: «Я найменший з усіх апостолів, і апостолом зватися недостойний, бо я переслідував Церкву Божу» (1 Кор 15, 9).
Свята Тереза з Лізьє, як і інші святі, любили повторювати, що покора – це правда. Щодня наші дні наповняють численні “історії”, особливо, в соціальних мережах, часто мистецьки побудовані з використанням багатьох установок, телекамер і різного фону. Дедалі більше підбираються розумно спрямовані рефлектори, щоби показати “друзям” і підписникам такий образ себе, який, іноді, не відображає правду про себе. Христос, полуденне Світло, приходить, аби просвітити нас і повернути нам нашу справжність, звільнивши від будь-яких масок. Він виразно показує нам те, ким ми є, бо любить нас такими, якими ми є.
Змінити перспективу
Навернення Павла – це не повернення назад, а відкриття цілком нового погляду на дійсність. Він продовжує свою подорож до Дамаску, але він уже не такий, яким був раніше, він – інша людина (пор. Ді 22,10). Можна навернутися та змінитися, перебуваючи у повсякденному житті, роблячи те, що ми зазвичай робимо, але з переміненим серцем та новою мотивацією. Ісус просить Павла пройти аж до Дамаску, куди він їхав і раніше. Павло слухається, але тепер мета та перспектива його подорожі докорінно змінилися. Відтепер він буде бачити реальність новими очима. Раніше вони були очима переслідувача-месника, відтепер вони будуть очима учня-свідка. У Дамаску Ананій охрестив Павла і привів до християнської спільноти. У мовчанні й молитві Павло поглибить свій особистий досвід і нову ідентичність, дані йому Господом Ісусом.
Не гасити ентузіазм
Ми не зовсім знайомі з життям Павла до його зустрічі з воскреслим Ісусом. Скільки сили і скільки ентузіазму живе у ваших серцях, дорога молодь! Але якщо темрява навколо вас і всередині вас заважає вашому правильному баченню, ви ризикуєте втратити себе в безглуздих битвах, навіть стати агресивними. І, на жаль, першими жертвами станете ви та ваші близькі. Існує також загроза боротьби за ідеї, які спочатку відстоюють праведні цінності, але які, перетворюються на руйнівні ідеології. Скільки сьогодні молодих людей, можливо, мотивовані власними політичними чи релігійними переконаннями, зрештою стають знаряддям насильства та руйнування в житті багатьох! Деякі особи, які почуваються як вдома в цифровому світі, знаходять нові поля битви у віртуальному просторі та в соціальних мережах, без закидів сумління використовуючи фейкові новини, щоб поширювати отруту та знищувати своїх опонентів.
Коли Господь втрутився в життя святого Павла, він не руйнує його особистість, не знищує його ревність і запал, але робить так, щоб ці його дари принесли плоди, аби зробити його великим євангелізатором аж до країв землі.
Апостол народів
Відтепер Павло буде відомий як «апостол народів»: той, хто був фарисеєм, ретельно дотримувався Закону! Ось ще один парадокс: Господь довіряє тому, хто його переслідував. Як і Павло, кожен з нас може почути в глибині свого серця голос, який говорить: «Я довіряю тобі. Я знаю твою історію і беру її в свої руки з тобою. Навіть якщо ти часто був проти мене, я обираю тебе і роблю моїм свідком». Божа логіка може зробити найбільшого переслідувача чудовим свідком.
Учень Христа покликаний бути «світлом світу» (Мт. 5, 14). Павло повинен свідчити про те, що він бачив, хоча він залишається сліпим. Ми знову маємо справу з парадоксом! Але саме через цей особистий досвід засліплення Павло зможе ідентифікувати себе з тими, до кого Господь його посилає. Бо насправді він став свідком, аби «відкрити їхні очі, щоб вони навернулися від пітьми до світла» (Ді 26,18).
«Встань і свідчи»
Приймаючи нове життя, отримане в Хрещенні, ми також отримуємо місію від Господа: «Будеш моїм свідком!». Це місія, відданість якій змінює життя.
Сьогодні Христове запрошення до Павла звернене також до кожного та кожної з вас, юнаки і дівчата: Встань! Ти не можеш залишатися на землі, плачучи над собою, бо є місія, яка чекає на тебе! Також і ти можеш бути свідком діл, які Ісус почав сповняти в тобі. Тому в ім’я Христа кажу тобі:
– Встань і свідчи свій досвід сліпця, який зустрів світло, побачив доброту та красу Бога в самому собі, в інших і у спільності Церкви, що перемагає будь-яку самотність.
– Встань і свідчи про любов і пошану, які можуть бути встановлені в людських стосунках, у сімейному житті, в діалозі між батьками і дітьми, між молодими та літніми.
– Встань і захищай соціальну справедливість, правду та чесність, права людини, права переслідуваних, убогих і беззахисних, позбавлених голосу в суспільстві, мігрантів.
– Встань і свідчи новий погляд, який спонукає дивитися на створіння очима, повними зчудування, спонукає розпізнати землю як наш спільний дім і додає мужності захищати цілісну екологію.
– Встань і свідчи, що розбите життя можна відбудувати, що померлі духом можуть воскреснути, що невільники можуть одержати свободу, що серця, пригноблені смутком, можуть віднайти надію.
– Встань і свідчи радість, що Христос живе! Поширюй Його послання любові та спасіння між своїми ровесниками, у школі, в університеті, на роботі, в цифровому світі – всюди.
Господь Бог, Церква і Папа довіряють вам і роблять вас свідками для багатьох інших молодих людей, яких ви зустрічаєте на «дорогах до Дамаску» нашого часу. Не забувайте: «Якщо хтось дійсно відчув спасаючу любов Бога, йому не потрібно багато часу, щоб почати його проповідувати, він не очікує, що йому дадуть багато уроків євангелізації або довгих вказівок. Кожен християнин є місіонером у тій мірі, в якій він зустрів Божу любов у Христі Ісусі» (Апостольська адгортація «Радість Євангелія», 120).
Встаньте і будьте свідками СДМ у локальних Церквах!
Усіх вас, молодих людей з усього світу, я знову запрошую взяти участь у цьому духовному паломництві, яке приведе нас до святкування Всесвітнього дня молоді в Лісабоні у 2023 році. Однак наступна зустріч відбудеться у ваших помісних Церквах, у різних єпархіях та парафіях світу, де на свято Христа Царя Всесвіту, Всесвітній день молоді 2021 року буде відзначатися на місцевому рівні.
Я сподіваюся, що ми всі зможемо пережити цей час як справжні паломники, а не як «туристи віри»! Будьмо відкритими до несподіванок Бога, Який хоче освітити наш шлях своїм світлом. Відкриймося на слухання Його голосу, також особливо через наших братів і сестер. Таким чином ми допоможемо один одному піднятися, і в цей важкий момент історії станемо пророками нового часу, сповненими надії! Пресвята Діво Маріє, заступайся за нас!
Рим, 14 вересня 2021 р.
Папа Франциск
Переклад
Анна Додар, Комісія у справах душпастирства молоді РКЦ
