ЖИТИ В ПОСТІЙНОМУ ДІАЛОЗІ З ІСУСОМ ХРИСТОМ!
Покликання не є ізолюванням і остаточним моментом життя, але воно є безкінечним діалогом з Богом, з братами та зі світом, воно є неперервним зростанням особистості в напрямку «повної дозрілості у Христі». Саме так було з Авраамом, з Мойсеєм, з Ісаєю. І так є з усіма котрі віддаються, щоб почути Бога живого. Для цього ми і говоримо про вселенське покликання всіх людей, щоб поспілкуватися з Богом: «До розмови з Богом людина поликана вже від самого свого сотворення: бо заіснувала вона тільки тому, що була створена Богом з любови, існує далі з любови і не живе вповні згідно з правдою, якщо свобідно не признає цієї любови і не віддасть себе своєму Творцеві» (ГС 19). Знаряддям і голосом цього діалогу є сам Ісус Христос. В ньому людина і Бог знаходять можливість зустрітися і ввійти в спільноту. Христос волів зберегти протягом віків можливість цього діалогу через містичне, живуче тіло – Церкву. Він заохочує всіх, щоб любили його усім серцем і завжди ставити на почесне місце. Хто буде його наслідувати, той повинен бути завжди здатним заради нього втратити все. Це є суттєва вимога християнського покликання
П. Вишковський,
«Пізнай своє покликання», Обухів 2004.
