Від 13 до 15 жовтня молодь з Києва, Рокитного, Томашгорода та Олевська переживала духовну віднову у облатській парафії в Чернігові. Виїзд дав змогу не лише поглибити своє духовне життя та зміцнити узи християнської спільноти, а й побачити красу культурної спадщини України.
Дні духовної віднови молоді у супроводі отців облатів Рафала Стжижевського та Андрія Гавліча розпочилася у київській парафії св. Миколая участю у заупокійній Святій Месі за молодого данського волонтера, медика, який віддав своє життя у війні за вільність України, Оскара Йоганссона.
Опісля – мандрівка до Чернігова та вечеря у облатському монастирі, де служать о. Сергій Панченко ОМІ та о. Блажей Гавлічек ОМІ. Це була також нагода краще пізнати одне одного.
Суботній день був наповнений духовною поживою: молитва Літургії Годин, Євхаристія та конференції. У проповіді о. Блажей Гавлічек ОМІ ділився роздумами про необхідність слухання Божого голосу на наших життєвих стежках та потребі цього вчитися. Під час конференції о. Сергій Панченко ОМІ торкнувся теми страху у житті християнина (вміння назвати свої страхи, ефективна реакція на них), а о. Андрій Гавліч ОМІ зосередився на біблійних постатях Якова, Йосифа, Мойсея й Давида та корисному досвіді для кожного християнина. Крім того, протягом дня був час на адорацію Пресвятих Дарів та Розарій. Цього дня молодь відвідала найважливіші історичні пам’ятки міста та заглибилась в його історію.
У неділю молодь переживала Євхаристію разом із парафіяльною спільнотою.
Своїми враженнями про духовну віднову у Чернігові поділилась 16-річна Віолета: «Для мене ці молодіжні зустрічі – це час проведений лише з Богом, якого мені так не вистачає в буденному житті. Велика кількість клопотів, сімейні обовʼязки, навчання, робота були відмовками для того, щоб не проводити з Ним більше часу. Проте, приїхавши на зустріч, я відклала всі свої плани: перенесла всі свої уроки, забула про навчання та соцмережі та думала лише про одне – Бога. Після конференції отців я переглянула деякі «переломні» моменти в моєму житті й подякувала Богові за те, що все вийшло саме за Його волею, а не так, як хотіла я, бо в результаті це принесло набагато кращі результати … Я виїхала з бажанням поглибити свою віру і читати Слово Боже, розмірковувати над ним. Якщо раніше я не відчувала голоду Слова, то зараз відчуваю. Для цього я завантажила електронну Біблію (хоч я і маю друковану, але мені подобається, як в цьому додатку зʼявляються вірші дня, можна підписуватись на плани читань, виділяти вірші, читати пояснення до них і т.д.). Також я відчула поклик євангелізувати своїх друзів … розповідаючи про свої відчуття, про свої стосунки з Богом. Я рада, бо один мій друг із Запоріжжя, який до війни ходив в московський
патріархат, почав навертатись. Він вперше почув про адорацію і сказав що спробує так молитись. Також, він сам запропонував разом вивчати Біблію та обговорювати її».
Джерело: rkc.org.ua
