«Зі смутком повідомляю, що Папа-емерит Венедикт XVI помер сьогодні о 9:34, в монастирі “Mater Ecclesiae” у Ватикані. Як тільки це буде можливим, буде надана додаткова інформація», – таке повідомлення поширив Маттео Бруні, Речник Апостольської Столиці. Папа-емерит переставився до вічності на 96-му році життя.
Біографія
Йозеф Ратцінгер, майбутній Папа Венедикт XVI, народився 16 квітня 1927 р. в містечку Марктль-ам-Інн, в дієцезії Пассау, у німецькому регіоні Баварії. Це була Велика Субота і він був охрищений того самого дня, в навечір’я Пасхи. Дитячі й підліткові роки пройшли в Траунштайні, розташованому за 30 кілометрів від Зальцбурга, неподалік від кордону з Австрією.
Молоді роки не були простими. Родинні віра та виховання приготували його до суворого досвіду життя в обставинах, коли нацистський режим підтримував атмосферу ворожості до католицької Церкви. Молодий Йозеф одного разу став свідком того, як нацисти побили пароха перед початком Святої Меси. Але саме в цій складній ситуації він відкривав красу та істину віри в Христа, чому сприяла родина, яка завжди давала свідчення надії, вкоріненої в усвідомлений приналежності до Церкви.
Від 1946 по 1951 рік Йозеф Ратцінґер вивчав філософію та теологію у Вищій філософсько-богословській школі у Фрайзінгу та в Мюнхенському Університеті. 29 червня 1951 року разом з рідним братом Ґеорґом опримав пресвітерські свячення.
У 1953 році о. Ратцінґер захистив докторат з богослов’я з дисертацією на тему «Божий народ і Божий дім у доктрині про Церкву святого Августина». Через чотири роки здобув габілітацію для викладання, після чого розпочав викладати догматичне та фундаментальне богослов’я. Від 1962 по 1965 рік зробив вагомий внесок у Другий Ватиканський Собор в якості експерта-богослова. Був також членом Міжнародної Богословської Комісії, а разом з богословами Гансом фон Бальтазаром, Генрі де Любаком та іншими став співзасновником богословського часопису «Communio».
Святий Папа Павло VI 25 березня 1977 року призначив Йозефа Ратцінґера Архиєпископом Мюнхенським і Фрайзінґським, а 28 травня він прийняв свячення. Як єпископське гасло обрав слова: «співробітник істини». Того ж року, 27 червня, Павло VI ввів його до Колегії Кардиналів.
У 1978 році кардинал Йозеф Ратцінґер брав участь у Конклаві у серпні, який обрав Івана Павла І, та в жовтні, що завершився обранням Івана Павла ІІ, який 25 листопада 1981 року призначив його Префектом Конгрегації Віровчення, Головою Папської Біблійної Комісії та Міжнародної Богословської Комісії. На цій посаді він очолював комісію, що редагувала Катехизм Католицької Церкви (1986-1992). Святий Іван Павло ІІ затвердив 6 листопада 1998 року його обрання Віце-Деканом Колегії Кардиналів, а 30 листопада 2002 – Деканом.
Після відходу до вічності Святого Івана Павла ІІ, як Декан Колегії кардинал Йозеф Ратцінґер очолив похоронні богослуження. Конклав, який розпочався 18 квітня 2005 року, наступного дня обрав його Наступником святого Петра, й він узяв ім’я Венедикт XVI. Очолював Церкву до 28 лютого 2013 року, коли набрало чинності його зречення з уряду. Протягом майже восьми років понтифікату провів ряд реформ, здійснив 24 Апостольські подорожі, відвідавши 5 континентів, 30 пастирських візитів у Італії, написав три енцикліки, розпочавши працю над четвертою, та чотири Апостольські напоумлення.
Передавши штурвал корабля Христової Церкви своєму наступникові, після відставки проживав у монастирі Mater Ecclesiae на території Ватикану.
