Майже півстоліття щороку з 18 по 25 січня християни усього світу збираються у спільній молитві, яка стирає бар’єри між різними конфесіями та єднає навколо Христа. Ця ініціатива має назву «Тиждень молитов за єдність християн». Одним із його засновників вважають французького священника Поля Кутюр’є, відомого богослова, який пропагував євангельську ідею, «щоб усі були одно» (Ів. 17:21).
- Сучасні християнські групи стоять одні навпроти одних так, ніби вони ніколи не були знайомі… Вони повинні відкрити одні одних, пізнати, полюбити, виявити та дослідити те, що є спільного в їхньому християнському житті. І ця спільна спадщина є набагато більшою та глибшою, ніж гадають, оскільки досі панують і засліплюють нас успадковані нами шкідливі упередження, нерозсудливість, духовна гординя.
- Молитва, ця первозданна космічна сила, розкрилася та продовжує розкриватися в Христі, Який молиться за єдність… Християнська єдність є частиною божественного плану Отця і виявом Його волі перед охрещеними. До кінця часів Христос перебуває в молитві за єдність, перебуває як Агнець перед престолом Отця в любові Духа. Христос бажає, щоб ми були в Ньому у цій молитві, бо ми, усі християни, маємо частку в Його житті.
- Простий і відданий спосіб молитви є тим центром, у якому під знаком любови можуть зійтися молитви за єдність усіх істинних християн, навіть якщо вони досі є роз’єднаними. Така молитва аж ніяк не перекреслює ті численні догматичні відмінності, які позначають розколи… Просто такий тип молитви у момент її промовляння, немов на крилах, підноситься над усіма відмінностями та дозволяє всім нам спільно спочити в серці нашого Христа.
- Єдности неможливо досягти простою сумою численних індивідуальних навернень.
- Або єдність живого організму є динамічною, або ж її немає… Щомиті вона творить організм, бо щомиті він розкладається, вмирає під дією фізичних і хімічних сил. Це історія вирування життя. Усе це віддалена аналогія того, чим є єдність кожного організму, навіть духовного та божественного, де єдність буде трансцендентною і в своїй «даності», і в своєму «майбутті».
- Християнської єдности буде досягнуто тоді, коли Христос знайде у всіх конфесіях достатньо християнських душ, у яких Він Сам зможе молити Отця за єдність.
- Усі ми несемо свою жахливу провину у драмі розділення. Навіть якби наша провина полягала тільки в занедбанні, байдужості, легковажності чи прийнятті теперішнього стану, то й тоді вона була б страшною! Але скільки до цього додалося і досі додається духовної гордині, яка споруджує бар’єри та копає захисні рови. Хай кожен із нас зробить собі іспит перед Богом…
- Коли учні разом, Христос є поміж ними. Перед потворністю їхніх розколів ця одночасність дозволить християнам запропонувати братам-нехристиянам та всьому створінню зворушливу та видиму красу єдности їхніх духовних зусиль… Красу, що перевершує всі людські спроби будь-якої гармонізації.
- Для нас буде достатньо того, коли наше перебування на землі завершиться, нас застануть у дорозі мужніми, в процесі поглиблення нашої єдности, із поглядом, задивленим у той далекий реченець, із обличчям, зверненим до Єрусалима.
- Тримати у своїх руках долю християнської єдности — проте не долю єдности Церкви — тримати так, що, якщо ми її занедбаємо, то Бог у Своїй справедливості знайде страшні засоби впливу, щоб ми виконали свою роль, — таким є наше християнське призначення, блискуче й водночас лякаюче.
Замовити книгу “Молитва та єдність християн” Поль Кутюр’є
За матеріалами: newlib.org.ua
