Віра християнська вчить, що моральне зло має свою особисту причину; стоїть за ним не щось, але хтось. Цікаві зауваження на цю тему представляє Льюіс у своєму творі «Листи старого чорта до племінника». Він є інструкцією, в якій освічений чорт Крутень повчає племінника Шашеня – молодому «адепту містецтва спокуси». Звичайно, що цей твір не є суто теологічним, але він містить багато цінних роздумів та інтуїцій як у галузі моральної теології, так і того, що пов’язано з дією злого духу на людину.
В «Передмові» до двадцять четвертого видання книжки, Льюіс ставить в однозначну опозицію природу чорта та почуття гумору. Істоті, яка згрішила через пиху, неможна приписували риси, які поєднуються з почуттям пропорції та здатністю дивитися на себе ззовні.
Важливим є той факт, що в цій передмові Льюіс цитує слова Честертона, який радить уявляти пекло як стан, «де кожен є вічно зайнятий своєю персоною, де кожен має до когось претензії, де кожен занурений в почуття смертельної заздрості, важливості власної особи, образи. То найголовніше.»
