за матеріалами misyjne.pl
Люблю молодь. Вірю, що Господь її любить по-особливому. І Церква також, тому з жовтня цього року організовує Синод на тему молоді.
Також з цієї причини я став салезіанином. Саме з цієї причини вже 4 роки виконую обов’язки відповідального за національне душпасторство молоді в Україні.
Вірю, що прояв нашої любові до молоді сьогодні має їй допомогти стати дорослими швидше … Інакше ми насправді ризикуємо зробити з молодості «ідола», тобто цьому етапу життя надати незаслужено надмірне значення.
Продовжуємо період молодості
„Твоя мама 1956 року народження? Яка молода!” – говорять мені італійські друзі.
Офіційний віковий бар’єр молодості змінюється, збільшуючись. Наприклад, згідно Всесвітній Організації Здоров’я (ВОЗ), ми молоді до 44 років. В Європі вирішують створювати сім’ї все більше у зрілому віці. Італія, як європейська країна має показники більш пізнього материнства, ніж Європа. В середньому перша дитина народжується у 30 років і 8 місяців. Є також феномен дітей, які живуть з батьками до 30 і більше років, не тому, що не мають грошей жити автономно, але, перш за все, що це зручно. Це дозволяє їм почуватись «молодими», у тому сенсі, що можна уникнути відповідальності за своє життя.
«Страх старості»
«Давай будемо на «ти», тому що, коли звертаються на «ви», почуваюсь старим», – говорить мені шестидесятилітній Джуліо.
Існує страх того, що коли закінчується молодість, одразу починається старість. Не хочеться чути слово «старість». Казати «я старий» деякі соромляться, це, наче сказати «я не маю користі», «не маю важливості», «більше нічого не вартую»…
Де дівся дорослий вік?
“Будь ласка, не називайте мене більше молодим, бо я таким не є, Я вже дорослий», – були слова, які я промовив після Святої Меси пастві в Одесі в день мого тридцятиріччя. Між цією дихотомією «молодий-старий» іноді забуваємо, що існує ще один період – зрілість чи дорослий вік!
Колись у моїй країні почувались дорослими в момент отримання паспорта і права на голосування… Зараз, здається, що терміни «повнолітній»
і «дорослий» не є більше синонімами.
Від періоду життя до стану душі.
„Я молодий духом” , – говорить мені один священик, якому 50 років.
Але що це значить? Антропологія нас вчить, що існують різні періоди, які проходить людина впродовж свого життєвого шляху від зачаття до старості.
Але молодість хотіла б уникнути цієї логіки. Хочеться із задоволенням увійти в цей період, але не хочеться виходити. Бути молодим, означає бути модним». Отже, “молодість/молодь/молодий” є гарною маркою, яка продається. Хоче бути символом … Взагалі, символом чого? Бути активним, енергійним, безтурботним а може мало відповідальним?
Біблія про молодість
„Молодість – найгарніший період життя!” – чую це від одного 48-річного вчителя нашої школи.
Складається враження, що Святе Письмо не розділяє цей погляд. В Ньому молода людина показана як та, що має мало досвіду, довіра до якої обмежена. Серед багатьох покарань Ізраїля пророки називають також і «молодих начальників», які стають провідниками народу. В біблійному суспільстві молода людина не мала соціальну домінанту. Тому Ісая при зустрічі з Самуїлом не презентував Давида, який був наймолодшим. Може, тому Христос чекав до 30 років, щоб розпочати свою громадську місію. Чоловік у 30 років міг бути визнаний равві.
Пригадаємо також, що особлива роль була уготована «старійшим» в Біблії. Ціле Святе Письмо пронизане повагою до літньої людини: в книзі Даниїла Господь зветься «Старцем» (Дан. 7,9-22). Старші люди бачили як їх роки множаться, їх волосся сивіє чи біліє, це гідно поваги (Лев 19,32; Прип 20,29). Літні люди продовжують грати значну роль в суспільстві Ізраїлю і повинні брати на себе відповідальність за важливі рішення в соціальному і політичному житті; Второзаконня надає їм правову функцію першого порядку (Вт 19).
Виховний виклик
„Чи можна запитати вік у жінки?” – я поставив питання на Фейсбуці.
Отримав майже 50 відповідей, більшість з яких дали жінки. Одна група писала: “Так, без проблем. Чому ні? Залежить хто питає?”
Інша група:
“Ніколи! Неввічливо це питати!”. Я помітив, що жінки, яким за сорок, відносяться до другої групи.
Давайте дякувати Богу за той вік, який маємо, а не просити його продовжити нам молодість. Важливо не дозволити, щоб молодість стала ідолом. “Прощавай, молодосте, і ласкаво просимо, зрілосте!” Таким чином, допоможемо нашій молоді зустріти її зрілість спокійно і відповідально, розуміючи, що кожен період життя є oсобливим даром.
о. Міхал Воцял
Ми звикли, що святі, про яких ми знаємо, були активними, засновували ордени та різні згромадження, їздили на місії, лікували хворих, допомагали бідним, писали книжки, навіть в зачинених монастирях були активні… але сьогодні ми хочемо розповісти про жінку, яка більшу частину свого життя не вставала з ліжка і при тому була обрана покровителькою Асоціації Салезіян – співпрацівників.
Олександрина Марія да Коста народилася 30 березня 1904 року в Балазарі в Португалії в християнській родині. По закінченні школи вона з батьками працювала на полі.
Олександрина була радісною, ласкавою, любила грати та жартувати. Подруги охоче проводили з нею час.
Коли їй було 14 років, в будинок, де вона знаходилась, увірвалися злодії. Захищаючись від згвалтування, Олександрина стрибнула з вікна в сад. З початку вона не звернула увагу на біль в спині, але через п`ять років її повністю паралізувало.
Решту свого життя – більше 30 років – Олександрина провела в ліжку. Весь цей час про неї піклувалася її старша сестра Деолінда.
Олександрина просила Господа про зцілення, але Діва Марія надала їй благодать прийняти страждання та готовність жертвувати їх заради спасіння душ. Тому вона запропонувала себе Христу як жертву за навернення грішників та мир в усьому світі: “У мене не має інших бажань окрім прославляти Бога та рятувати душі”.
Протягом чотирьох років (з 1938 по 1942 рр.), незважаючи на параліч, вона щоп`ятниці піднімалась з ліжка та переживала Страждання Христові. Це повторювалось 182 разів. Страждання тривали по 3 години та закінчилися 31 жовтня 1942 року, коли Папа Римський Пій XII посвятив світ Непорочному серцю Пресвятої Діві Марії. Про значення цього посвячення говорилось їй у Видінні і про це Олександрина писала Папі Римському.
З 27 березня 1942 р. і до самої смерті, протягом 13 років і 7 місяців, Олександрина на приймала ніякої їжі або напоїв окрім Святого Причастя.
Цей дивний факт науково перевіряли різні лікарі.
Олександрина була великим містиком. В постійному єднанні з Ісусом що знаходився в табернакулюмах всього світу, вона регулярно відчувала екстаз та отримувала одкровення.
Господь хотів, щоб її другим батьком став салезіянин о. Умберто Паскуале, який вів її щоденник. Олександрина попросила стати салезіянкою – співпрацівницею. “Я відчуваю єдність з салезіянцями – співпрацівниками всього світу. Часто, дивлячись на моє посвідчення про вступ в Асоціацію салезіянців – співпрацівників, я відчуваю спілкування з салезіянцями та жертвую свої страждання заради спасіння молоді! Я люблю Салезіянську Конгрегацію. Я її дуже люблю і ніколи не забуду ні на землі ні на небі”.
Господь взяв її до Себе 13 жовтня 1955 року. Її місце поховання стало місцем регулярних паломництв.
Зараз Асоціація салезіян – співпрацівників має Олександрину за свою небесну покровительку. В Україні салезіянці – співпрацівникі проводять свою діяльність у Львові та Одесі, допомагаючи отцям – салезіянцям та сестрам – салезіянкам в душпастирській роботі, а в звичайному житті втілюючи духовність Дона Боско. Вітаємо всіх членів Асоціації Салезіянців – співпрацівників та бажаємо в день спомину Олександрини Марії да Коста Божого благословення в їх добрих справах.
Засідання Синоду Єпископів продовжується. Вчора обговорювалися питання щодо розпізнання покликання. В залі засідань дискусія велась в таких напрямках: розпізнання в свободі, вишкіл сумління, розпізнання як духовна реальність, роль спільноти в розпізнанні покликання.
Учасники синоду намагаються подивитись на розпізнання покликання в соціальному контексті. Вони зауважують як важко і як важливо розпізнати молоді своє покликання
за матеріалами ekai.pl/synod-debatowal-o-rozeznawaniu-powolania/
Вчора з ранку в залі засідання були представлені звіти 14 груп, в яких йшла дискусія. Ці результати дискусії були представлені під час зустрічі з журналістами. Представники ЗМІ ще раз звернули увагу на неоднорідність ситуації. У нас, наприклад – сказав кардинал Désiré Tsarahazana з Мадагаскару – церква і надалі користується довірою і багато молодих католиків живуть християнством. Зараз ми переживаємо великі національні дні молоді за участю багатьох тисяч вірян. Нашими основними проблемами залишаються дуже низький рівень життя та корупція.
Oswald Gracias з Індії, який приймав участь в підготовці Синоду, зауважив що його здивувало те, що в багатьох пропозиціях від молоді було прохання про кращу Літургію. Для мене це велике відкриття. Виявляється що Літургія насправді дуже важлива для молоді. Вони звертаються до нас: дайте нам Слово Боже, постарайтеся щоб Літургія до нас промовляла, пояснюйте її нам, допоможіть нам пізнати Бога в Літургії. Я думав що це покоління не цікавиться Літургією.
Як повідомляє ekai.pl, з самого початку своєї роботи, між учасниками Синоду бурлили емоції. Ще перед початком, роздавались голоси що робочий документ, який стане підставою для синодальних дискусій (написаний на відповідях, що надійшли з різних країн світу), є більше соціальним, і не занурюється в богословські питання.
Але Папа хоче, щоб учасники Синоду мали перед собою правдивий образ сучасної молоді. Нехай єпископи побачать нове покоління такими, які вони є насправді – не завжди їхня поведінка схожа на церковні ідеали. І зараз важливо, щоб єпископи не проводили абстрактні дискусії, але щоб допомогли молоді триматися віри в цих умовах, в яких вони насправді живуть.
Під час Синоду 6 жовтня молодь передала свої запитання Святішому Отцю:
1. Ми молоді і живемо занурюючись в суспільство, яке є галасливим, повним пропозицій та проектів. Ми вважаємо, що нам потрібні час і простір, щоб знайти самих себе. Як нам знайти себе, щоб ми могли по-справжньому вирости серед таких різних голосів?
2. Мій близький друг був відчайдушним і вчинив самогубство. Багато з наших ровесників доходять до такого моменту, коли ранять себе, піддають своє життя різним випробуванням. Часто така поведінка є результатом травм, утисків, та психічних страждань. Як допомогти їм виявити цінність життя?
3. Я родом з Чехії і приймаю участь в політиці, яку намагаюсь переживати як допомогу іншим. Однак навколо мене я бачу так багато дорослих політиків, які є корумповані, які жертвують все, навіть свої сім’ї, за владу. Як я можу в даній ситуації жити згідно свого покликання?
4. Ми, молоді, шукаючи працю, змушені приймати такі пропозиції, які суперечать нашим цінностям, але дають нам можливість вчитися та працювати. Як нам не втратити ці цінності?
5. У суспільстві, де кожен думає тільки про себе, де мрії людей скеровані більш на відокремлення, де люди бажають [відповідного] статусу або професійного визнання, як ми можемо бути небайдужими до соціальної нерівності, до тих, хто самотній, хто в тіні?
6. Як подолати поширений сьогодні менталітет, який бачить в іноземці, в іншому, мігранті небезпеку, зло, ворога, якого повинні позбутися?
7. Ми покоління мілленіум, отримуємо інформацію і ділимося нею на льоту, використовуючи соціальні мережі. Ця інформація іноді корисна і правдива. Але вона також може завдавати непоправної шкоди. Про які критерії ми повинні пам’ятати використовуючи нові технології?
8. Я родом з Пакистану, країни, де християни піддаються дискримінації. Святіший Отець, що робить Церква, щоб допомогти молодим християнам, які живуть в таких країнах, як моя?
9. Сьогодні багато молодих людей, з якими я зустрічаюся, далекі від Церкви, і їх світогляд схожий до печерних людей, які більше зацікавлені в влади і грошах, ніж в тому, щоб приносити користь. Ми зустріли інші якості в Церкві, яка здатна жертвувати, яка прийнятна для всіх. Як ми можемо включитися в зміну цього образу Церкви, який є негативний і сумний?
Молоді люди прочитали питання під час зустрічі, що проходила за участю Папи Франциска та отців Синоду з проханням відповісти на них в ході Синоду.
“Відповіді будуть надані отцями Синоду. Бо якщо я зараз відповім, я скасую Синод. Відповіді повинні виходити від всіх після наших роздумів, обговорень, і, перш за все, повинні надаватися без страху “, – сказав Папа Франциск в своїй промові, яку він виголосив у кінці двогодинної зустрічі, заповненого свідоцтвами молодих людей.
З матеріалів ekai.pl
Сьогодні у Ватикані розпочинається XV Генеральний Синод єпископів “Молодь, віра і розпізнавання покликання”. Його робота триватиме до 28 жовтня.
Від імені Папи поперемінно будуть головувати: патріарх Вавилону та патріарх і голова католицько-халдейської церкви в Іраку, кардинал Луї Рафаель Сако; Архієпископ Томасина на Мадагаскарі, кардинал Дезіре Царахазана, архієпископ Янгона в М’янмі, кардинал Чарльз Маунг Бо і архієпископ Порт-Морсбі в Папуа-Новій Гвінеї, кардинала Джон Рибат.
Також Папа Франциск призначив голову бразильського єпископату кардинала Сержіо да Роша відповідальним за представлення вступної інформації для єпископів, а після закінчення Синоду формулювання офіціальної пропозиції для Папи. Два італійських богослова – священик Джакомо Коста SJ і священик Россано Сала SDB призначені секретарями.
В червні спеціально до Синоду був розповсюджений “робочий документ”, який показує проблеми сучасної молоді, питання, які потрібно розглянути. Весь документ був створений на основі отриманих заяв, серед іншого під час минулорічного семінару з питань молоді у Римі, різноманітних онлайнових опитувань, консультацій та Синодального засідання, яке відбулося навесні цього року в Римі. Важливо що самі молоді люди, які скористалися цією формою опитування, є авторами багатьох коментарів, що містяться в документі.
Всього у роботі візьмуть участь 266 учасника. Україну на Синоді будуть представляти Ординарій Архієпископ Мечислав Мокшицький та глава Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук.
за матеріалами ekai.pl
Сьогодні закінчилася зустріч Комісії Душпастирства Молоді, яка цього разу працювала в Запоріжжі. Очолив зібрання єпископ Ян Собіло. В роботі також взяли участь душпастирі з Одесько-Сімферопольської, Львівської, Києво-Житомирської, Харківсько-Запорізької дієцезій, делегати від молоді. Засідання комісії розпочалось молитвою. Після звіту про свою роботу, дієцезіальні душпастирі опрацювали та прийняли “Загальні положення діяльності дієцезіального душпастирства”, які чітко розписують функції священика, відповідального за душпастирство молоді в дієцезії.
Після Служби Божої до нас завітала парафіяльна молодь
Після плідної праці члени комісії відправилися подивитися красоти нічного Запоріжжя. Головним пунктом програми стала прогулянка по ДніпроГЕС.
Другий день засідання розпочався Службою Божою, яку очолив єпископ Ян Собіло.
Конференцію “Як приготувати молодих людей до створення щасливої родини” провів Адріан Буковинський – провідний український фахівець з питань сім’ї та сімейний стосунків, кандидат філологічних наук, президент ВБФ “Симія”
По обіді був представлений календар заходів на 2018-2019 роки, які організовує комісія та в в яких вона може прийняти участь. Наступне засідання комісії відбудеться 12-13 лютого в Одесі.
В місті Городок відбувся Катехитичний симпозіум, на якому з доповіддю “Душпастирство педагогів в Україні як поле євангелізації”, виступив заступник Голови Комісії у справах душпастирства молоді о. Міхал Воцял. В своїй доповіді він дав характеристику сучасному українському працівнику освіти, представив різні методи душпастирства педагогів, що використовуються в Україні та запропонував деякі рекомендації для Римо-Католицької Церкви на Україні. Пропонуємо і вам ознайомитися з цім документом та висловити свою думку щодо християнської формації педагогів.
Доповідь про душпастирство педагогів в Україні
Також заохочуємо подивитися відео на сайті CREDO з цього симпозіуму
http://credo.pro/2018/09/219475
НОВІ СВЯТІ В КАТОЛИЦЬКІЙ ЦЕРКВІ15.10.2018 - 12:00МОЛОДІСТЬ ЯК “ІДОЛ”?14.10.2018 - 17:38
СВЯТІСТЬ ДЛЯ ВСІХ Олександрина Марія да Коста13.10.2018 - 23:11
Синод обговорює питання. пов`язані з покликанням12.10.2018 - 20:10
Перший етап Синоду Молоді закінчився10.10.2018 - 11:53
СИНОД МОЛОДІ. ВІД СОЦІОЛОГІЇ ДО ТЕОЛОГІЇ09.10.2018 - 16:38