На запрошення Центру Охорони Дитини при Академії св. Ігнатія в Кракові, заступник голови Комісії у справах душпастирства молоді РКЦ в Україні о. Міхал Воцял SDB та Відповідальний у справах захисту неповнолітніх Якуб Гонцяж OP прийняли участь у Конференції «Наслідки ватиканськой зустрічі  в справі педофілії в Церкві», яка відбулась  14-15 червня у Вроцлаві.

Конференція розпочалась зустріччю відповідальних за профілактику у справах охорони малолітніх, після чого  Архиєпископ Чарльз Шиклуна, провів для учасників лекцію “Поінформованість – відповідальність – прозорість: реакція Церкви на зловживання духовними особами неповнолітніх”.

Наступного дня директор Пауліна Гузік,  учасник Ватиканського синоду, виступила з промовою «Як комунікації можуть допомогти церкві у кризі сексуального насильства – кращі практики з дієцезій світу» Після виступу відбулась дискусія по даній темі.

Д-р Олександра Брземія-Бонарек, член Ватиканської дикастерії для мирян, сім’ї та життя, ад’юнкт факультету канонічного права UPJP2 представила «Звернення від Ватиканської дикастерії до дієцезіальних курій та працівників суду»

Конференція закінчилась майстер класом на тему «Процедури та проблеми – канонічне та суспільне право».

Пономаренко Олена

I. Перший обов’язок батька щодо дітей — любити їхню маму.

Родина — це система, яка тримається на любові. Не уявній, а справжній, дійсній. Без любові неможливо довго витримувати тягарі родинного життя. Неможливо бути батьком «з відчуття обов’язку». Виховання— завжди «командна гра». У подружній парі, де підростають діти, щира згода та глибока єдність наповнюють радістю та допомагають рости, будучи для них надійним фундаментом. Батько може захистити матір, «підмінюючи» її та надавши їй можливість відпочити, відновитися та віднайти трішки часу для себе.

II. Батько перш за все має «бути».

Його присутність повинна означати: «ви, моя родина, — найголовніше у моєму житті». Статистика стверджує, що в середньому батько присвячує вихованню дітей менш як п’ять хвилин на день. Деякі дослідження доводять існування зв’язку між відсутністю батька та поганою успішністю дітей у школі, їхнім низьким коефіцієнтом розумового розвитку, злочинністю та агресивністю. Це питання стосується не часу, а справжнього спілкування. Бути у випадку батька означає — спілкуватися з дітьми, обговорювати їхню працю та проблеми, залучати їх до участі в своєму житті, наскільки це можливо. Та навчитися зауважувати всі малі та великі знаки, які постійно посилають діти.

IIІ. Батько є прикладом, хоче він того чи ні.

Сьогодні особа батька відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки дитина може покластися на нього, а в його силах — керувати дитиною. Передусім батько є прикладом, він стимулює вибір конкретних схем поведінки дитини згідно з засадами коректності та вихованості. Одним словом, батько — взірець чесності, порядності та доброзичливості. Навіть якщо діти і не усвідомлюють цього, а іноді й заперечують це, насправді ж вони дивляться на те, що і як робить батько та чому він чинить так, а не інакше. Те, що ми називаємо сумлінням, великою мірою залежить від постаті батька.

IV. Батько забезпечує надійність.

Батько — це охоронець. Ціла родина чекає, що батько захистить її. Батько оберігає також тоді, коли визначає певні правила, часові та просторові обмеження, деколи забороняючи певні речі: це — найкращий спосіб сказати: «Я піклуюсь про тебе».

V. Батько заохочує та додає сил.

Батько доводить свою любов повагою, слухаючи та приймаючи. Його любов справжня, як у тих, хто каже: «Що б не сталося, я завжди з тобою!» Завдяки цьому в дітей виникає самоповага. Батько завжди готовий допомогти своїм чадам, компенсуючи їхні слабкості.

VI. Батько пам’ятає та розповідає

Батьківство є островом рятування для тих, хто «зазнав краху вдень». Такий звичайний момент, наприклад, вечерю, батько перетворює на особливу родинну зустріч, коли всі можуть спокійно поспілкуватися між собою. Добрий батько спроможний створити чарівну атмосферу спогадів. У минулому батько був носієм цінностей; для того, щоб їх передати дітям, достатньо було їх усно приписати. Зараз їх треба демонструвати. А сучасне життя заважає цьому. Як можна щось показати дітям, якщо немає часу поговорити з ними, обмінятися думками, поділитися планами, своїми надіями, радостями чи невдачами?

VII. Батько вчить вирішувати проблеми.

Батько — найкращий дороговказ у навколишній світ. Батько має сильний вплив на дітей завдяки своїй здатності керувати життям, тим, як він ставиться до оточуючої дійсності. Цей аспект також дуже важливий для виховання особистості дитини. Батько — це людина, що дає дітям мапу життя.

VIII. Батько пробачає.

Пробачення батька — це те, що дитина відчуває найкраще і чого очікує найбільше; це чи ненайвеличніша ознака батька. Один із в’язнів дитячої колонії зізнався: «Мій батько завжди був строгим зі мною : ні любові, ні розуміння. Коли я був маленьким, він дуже мене любив. Якось я оступився, і з тих пір він не мав більше відваги підійти та поцілувати мене, як раніше… Його любов до мене зникла: я мав тоді тринадцять років… Він забрав у мене свою любов у той момент, коли вона була мені найбільше потрібна… Нікому було розповісти про свої проблеми. Якщо я опустився так низько, то в цьому є доля батьківської вини… На його місці я повівся б інакше. Не покинув би свого сина у скрутний момент. Справжнім батьківським розумінням я б сприяв тому, аби він повернувся на правильний шлях. А в мене нічого з того не було».

IX. Батько — завжди батько, навіть якщо він живе далеко.

Кожна дитина має право на «свого» батька. Коли батько нехтує дітьми, забуває або покидає їх, він тим самим наносить їм рану, котра ніколи не загоїться.

X. Батько — це образ Бога.

Бути батьком — велике покликання, а не особистий вибір. У всіх дослідженнях з психології говориться, що діти виробляють для себе образ Бога на основі образу власного батька. Якщо мати молиться разом з дітьми, це прекрасно, але водночас звично. Якщо ж з дітьми молиться батько, вони ніколи про це не забудуть.

за книгою Бруно Фереро “ВАШІ ДІТИ МАЮТЬ ЛИШЕ ВАС”

8 червня 2019 року центральними вулицями столиці пройшла багатотисячна Хода на захист прав дітей та сімей, повідомляє Поклик Медіа.  Організатори заходу — Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, яка вже четвертий рік поспіль збирає громадян з різних куточків України, щоб засвідчити свою просімейну позицію.

З 10:00 до 11:00 у парку ім. Тараса Шевченка у той час, коли містяни та гості столиці збирались на початок Ходи, зі сцени лунали спів та вітальні слова ведучих. Навколо були облаштовані фотозони, пропонувались капелюхи з логотипом заходу та безкоштовні пляшки з водою.

Після невеликого концерту та свідоцтв про народження дітей, на сцену піднялись всі учасники ВРЦіРо.

Михайло Паночко, старший єпископ Церкви Християн Віри Євангельської, звернувся до учасників заходу від імені Ради, задекларувавши чітку просімейну позицію та озвучивши цілі Ходи.

Далі ведучі попросили учасників формувати колону, взяти транспаранти чи кульки у руки та вирушати за маршрутом.

Колона, попереду якої йшли представники основних конфесій та деномінації, депутати та міжнародні посадовці, рушила до вулиці Хрещатик.

Хода була яскраво прикрашена українськими прапорами, гаслами просімейних організацій та жовто-блакитними кульками.

Супроводжували учасників Ходи декілька поліцейських машин, які забезпечували безперешкодний прохід проїжджими частинами міста.

З гучномовців лунали пісні, присвячені родинам, батькам, подружжю чи Україні, та час від часу короткі звернення представників духівництва.

Кінцевою точкою маршруту стала площа Конституції, де після виступу музичної групи “Кана” слово взяв єпископ Української Православної Церкви Епіфаній.Далі на сцену запросили для нагородження найстарших та наймолодших учасників Ходи. 2-місячний Давид став переможцем у номінації наймолодший учасник, разом з батьками та 8 братиками та сестричками він вперше “відвідав” подібний захід.

Голова ВСЦ ЄХБ Валерій Антонюк нагадав присутнім про ті виклики, перед якими сьогодні стоїть українське суспільство та сім’я загалом. Серед них він виділив наступні: відсутність державного органу, що захищає інститут сім’ї, демографічна криза, заохочення до абортів, відсутність підтримки молодих сімей, сурогатне материнство.
Головуючий у ВРЦіРо Віталій Кривицький під час своєї промови висловив щирі слова подяки Богу та всім учасникам Ходи, повівши присутніх у молитві “Отче наш”.Після цього часники Ходи приєднались до співу молитви за Україну, а в небо діти випустили білосніжних голубів.  Далі віряни мали можливість насолоджуватись концертом та спілкуванням один з одним.

Відразу по закінченню Ходи головуючий ВРЦіРо Віталій Кривицький написав на своїй сторінці у фейсбук: “Дякую Богу за чудовий день! Дякую всім хто долучився до організації та участі у Всеукраїнській Ході за права дітей та сімей! Був радий бачити лідерів сімейних служінь, чотирьох іноземних послів, українських просімейних політиків, членів організацій, для яких сім’я, це не пусте слово. Нехай сьогоднішня подія стане ще одним кроком до того, щоб сім’ї в Україні були міцними й Богом благословенними!“.

https://poklik.media/vira/zberehty-zhyttia-kyievom-proishla-bahatotysiachna-khoda/?fbclid=IwAR0gvbLbesR1uCi8uTBjIj5_XocWKYLLi-W5e5EzLWt9E6UjveACybRiLoQ

Свято День батька відзначають у третю неділю червня. Вперше виникло в 1909 році в США.

Святкові заходи включають акти широкого вшанування інституту батьківства і сім’ї у вихованні дітей, а також його ролі для процвітання всього суспільства.
Наші батьки – найближчі до нас люди в усьому світі. Тато і мама – найперші слова, які в більшості ми вимовляємо, коли вчимося розмовляти рідною мовою. Ми намагаємося їх порівнювати, дивимося на них, вивчаємо їх. Вони для нас одночасно і найбільша загадка, і найбільше відкриття. Добре, коли вони є у нас і сумно, коли залишають.

Свято батька, як і День матері, відзначається зараз у багатьох країнах сучасного світу.
Дата його святкування на міжнародному рівні, за даними проекту DilovaMova.com, в країнах, де особливо шануються сімейні цінності, вже давно закріпилася в третю неділю червня.

Історія свята

Свято взяло свій початок у 1909 році, і вперше було відзначене у місті Спокан, штату Вашингтон, США. Ініціатором Дня батька виступила жінка – Сонора Смарт, в заміжжі міс Додд.
У роки її дитинства в їх сім’ї, разом з нею, налічувалося шестеро дітей. Після народження шостої дитини їх мама покинула цей світ і усі турботи про дітей, включаючи новонародженого малюка, взяв на себе їх батько, Вільям Джексон Смарт. Він звичайно ж не міг дати їм багато чого з того, що може дати дітям матусина ніжність, але зробив абсолютно все, щоб його діти не були позбавлені турботи, розуміння і любові, яку може дати тільки рідна людина. Діти виросли. Кожен пішов своїм шляхом. Сонора вийшла заміж.
Одного разу, в 1909-му році, під час церковних відправ, присвячених Дню матері, який на той час в США вже був національним святом, вона згадала своє дитинство і подумала про батька, на чиї плечі лягли всі турботи по їх вихованню та утриманню. Про те, як гідно батько впорався з цим нелегким завданням, працюючи на фермі і віддаючи дітям всю свою увагу і любов без залишку.
Вона пішла до міської ради і запропонувала заснувати нове свято – День батьків. Ця ідея була схвалена місцевою владою. Було вирішено провести належні святкування в день народження Вільяма Смарта – 5-го червня. Проте часу на його підготовку не вистачило, і свято перенесли на 19-е червня. Зовсім скоро цю ідею підтримали і в інших містах штату, а національним святом в Америці цей день став у 1966-му році. Тоді ж президентом Сполучених Штатів Америки Ліндоном Джонсоном була визначена і загальнонаціональна дата свята – третя неділя місяця червня. Слідом за США День батьків стали відзначати у Великій Британії та Нідерландах, Франції та Китаї, пізніше приєдналися й інші країни. До 2012-го року у третю неділю червня це свято відзначало вже 28 країн світу.

День батька в Україні

В Україні 18 вересня 2008 року за підтримки Міністерства України у справах сім’ї, молоді і спорту пройшов  Перший всеукраїнський громадський форум у Києві в Жовтневому палаці. В форумі взяли участь близько 500 учасників від 57 громадських організацій, 23 представники малого та середнього бізнесу, 18 релігійних організацій та об’єднань, 12 представників ЗМІ. На форумах учасники обговорювали ідеологічну складову наявності такого свята. Було визнано, що для українського суспільства важливо повернутися до моделі доброго батька, який:

• відповідає за збереження життя дитини від її зачаття;
• у партнерстві з мамою бере активну участь у вихованні;
• забезпечує сім’ю матеріально, але у такий спосіб, щоби був час на розвиток здорових стосунків в сім’ї;
• виховує дітей на засадах високої моралі своїм особистим прикладом.

Всеукраїнський громадський комітет з підтримки сім’ї та відповідального батьківства, 18 вересня 2009 року під час прес-конференції в УНІАН, оголосив третю неділю вересня Всенародним Днем Батька в Україні. А 8 травня 2019 року Кабінет міністрів ухвалив Указ Президента «Про День батька». Згідно з ним, тепер в Україні офіційно відзначатимуть День батька щороку у третю неділю червня.
В 2019 році День батька (День тата) припадає на 16 червня.

У цей День, як і в кожен інший, ми приєднуємося до привітань і поздоровлень, що лунають на адресу наших батьків! Бажаємо їм бути з нами якомога довше, щоб ми більше могли радувати їх і піклуватися про них, любити їх і спілкуватися з ними, адже цю можливість ми маємо не завжди!

Джерело: www.dilovamova.com

uk.wikipedia.org