ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД ПРОТИ ГЕНДЕРУ

На початку лютого в британських ЗМІ з’явились новини про резонансну заяву психіатра Девіда Белла (1), в якій він стверджував, що трансгендерність є ідеологією, яка нав’язується дітям, підліткам та батькам через політизовані медичні установи. Белл — колишній голова фонду Tavistock and Portman при Національній службі охорони здоров’я, який курував Gender Identity Development Service — клінікою, яка спеціалізується на роботі з дітьми, у яких проблеми з гендерною ідентичністю. Психіатр зазначив, що саме ці клініки і є причиною зростання цієї проблеми.

Зокрема, він говорить про халатне ставлення працівників цього закладу, які не розбираються з проблемою, а одразу ставлять діагноз і призначають терапію. У дітей та підлітків дійсно може виникати потяг до своєї статі, але він мінливий і нічого спільного з сексуальністю чи “гендером” не має. Про це зараз взагалі не говорять, натомість відразу дівчині кажуть, що вона хлопець і навпаки.

У підтвердження слів психіатра не можна не згадати історію Кіри Белл (2), яка у віці 15 років звернулась до вищезгаданої клінки Gender Identity Development Service. Кіра стверджувала, що вона хлопець і лікарі з легкої руки призначили блокатори гормонального розвитку і видалили молочні залози. Але у віці 23 років вже чоловікоподібна дівчина подала на клініку в суд і заявила, що лікарі мали відмовити її від переходу, а не відразу погоджуватись з тим, що вона “відчуває себе хлопцем”.

Гендерна ідеологія сьогодні дуже активно просувається і в українському просторі: в медіа, політиці, культурі та освіті. Просування цих тенденцій в законодавчу базу завдяки відбувається завдяки все активнішому і ширшому лобіюванню ЛГБТ-спільнотою, феміністками та організаціями, які сповідують чи підтримують ліволіберальні ідеї.

Завдяки цим діям постало питання гендерної рівності (стать всюди почали замінювати саме цим терміном, який розмиває самі поняття чоловіка і жінки), гендерних квот у політиці, розширення громадянських прав для ЛГБТ-спільноти, участь у партнерстві Біарріц та вимога ратифікування Стамбульської конвенції і доволі свіже, проте дуже небезпечне — законопроєкт №2684, який дозволяє дітям з 14 років без згоди батьків погоджуватись чи відмовлятись від медичних маніпуляцій, в тому числі змінити стать чи провести аборт (3). В шкільну програму і систему викладання вводиться тема СОГІ (сексуальна орієнтація і гендерна ідентичність) (4), створюються онлайн-платформи для підлітків, де розповідається про сексуальну орієнтацію, той самий гендер, різні види сексуальних стосунків і т.д. (5).

Найцікавіше те, що противників цих тенденцій без розбору клеймують ідеологічними ворогами України, які замість вільної і прогресивної європейської неньки бажають занурити її в російські скрєпи. Так, ті люди, які пояснюють небезпеку таких рішень, стають в ряд з агресором і сепаратистами. Більш адекватні “прогресивісти” просто кажуть, що подібна позиція — совок, ми живемо у 21 столітті, всі вільні, всі рівні. Чудова маніпуляція, чи не так?

Та повернімося до нашого шановного гендеру і ту небезпеку, яку він несе, якщо імплементувати його на законодавчому рівні (як це вимагається, наприклад, у Стамбульській конвенції). Якщо не поглиблюватись в тему, то все звучить дійсно позитивно і райдужно — рівність без прив’язки до статі і гендеру, права усім, хто їх вимагає, свобода самовираження і захист від “нав’язування” стереотипів і соціальних конструктів.

Нам всюди доносять, що людина ладна сама обирати свою гендерну ідентичність і взагалі не прив’язуватись до статі. І що такі самі рішення здатна приймати і дитина з 14 років. Чому нікого не хвилює той факт, що цей вік є найбунтівнішим, найактивнішим у пошуках і ствердження себе, що дитина встигне долучитися до кількох субкультур, перш ніж виросте, її психіка сформується і лише тоді вона зможе точно сказати, хто вона є. А фізіологічне і психічне формування особистості триває до 22-25 років.

Можна почути безліч радісних історій про досвід Скандинавських країн, які є передовими у просуванні ліволіберального дискурсу — про батьківство, про освіту, про гендерно-нейтральне виховання, про толерантність, широке представництво у владі жінок і представників ЛГБТ (цікаво, жінки не втомились, що їх постійно ставлять в ряд з різними меншинами?). Також, всім відомо, що в США, Канаді чи країнах Західної Європи всі теж неймовірно щасливі після того, як позбулися таких жахливих соціальних конструктів як чоловік і жінка. Все так добре, дійсно, чого ж нам боятися? А боятися варто того, що це веде до фізичного і психічного каліцтва громадян за підтримки держави. Про це нам ніхто не каже, адже прихильники тотальної “євроінтеграції” мають відпрацьовувати гранти.

Мовчать про те, що наприклад у Швеції протягом 2008-2018 років діагностована гендерна дисфорія зросла на 1500% у дівчат віком 13-17 років і на 400% у хлопців 18-24 років; що серед людей з гендерною дисфорією дуже розповсюджені ще й аутизм, суїцидальні нахили, тривожні розлади і депресія. Що в уряді Швеції лобісти ЛБГТ-спільноти представили законопроєкт, який дозволяє хірургічне втручання задля зміни статі з 15 років, а не 18 як раніше, і що вже у 12 років дитина може визначити свій гендер. Після чого психіатр Крістофер Ґіллберг написав статтю, де попереджав про шкоду гормональної терапії підлітків, назвавши це “великим експериментом” (6). Замовчують те, що число трансгендерів, які жалкують про перехід (9) зростає і що ідентифікувати себе як транс-персони починають у більшості випадків дівчата (7).

Також, ні слова не було сказано про те, подібні міри, які впроваджують “видимість” ЛГБТ-представників у викладанні історії чи проведення уроків сексуальної освіти для дітей і підлітків з акцентом на меншини, “флюїдність і нав’язаність” гендеру та ознайомленням з різними типами стосунків, насправді порушують права не лише дітей, а й їхніх батьків (10). Саме сім’я має першочергове право виховувати дитину і давати їй ту інформацію, яку вважає необхідною. А обов’язкове введення у шкільну програму перерахованих вище пунктів означає те, що держава (а точніше, зацікавлені лобі та міжнародні організації) забирає у батьків це право і нав’язує дітям одну єдину парадигму, тим самим забираючи і у них право на самовизначення.

Далі — гарячіше. Абсурдність і небезпеку гендерної і квір-теорії вже усвідомлюють представники самої ЛГБТ-спільноти. А дійсно, ЛГБ — лесбійки, геї та бісексуали, — мають чітку прив’язку до статі, в той час, як Т — трансгендери,- є їхніми ідейними опонентами, адже статі надають другорядну роль, виводячи наперед гендер. А про ТЕРФ (радикальних феміністок, які не підтримують трансгендерів, на відміну від ліберальних) відомо вже давно, хоча їхню позицію й досі продовжують сильно критикувати.

І важливим буде підкреслити той факт, що і ЛГБ (15), і ТЕРФ, і батьки, які зіштовхнулися з гендерною дисфорією власних дітей, просто небайдужі громадяни і фахівці об’єднуються у спільноти (12-14) задля протистояння цій гендерній навалі, що калічить їхніх дітей. Існує навіть спільнота, куди окрім ЛГБ входять і транси (11), але які протистоять дозволу гормональної терапії та хірургічних втручань з 14 років, адже дитина не усвідомлює серйозність усіх наслідків і що такі кроки можуть бути дозволені лише повнолітнім особам.

Але, мабуть, найжахливішим наслідком гендерної і квір-теорії є те, що перестає враховуватись не лише стать, а й вік людини. А це вже призвело до початку дискусій про те, що педофіли не збоченці, які скоїли злочин, просто у них гендер такий — “13-річної дівчинки, тому цій людині і подобаються 13-річні хлопчики”. Або ж ця людина “віковофлюїдна” (age fluid) чи це просто чергова сексуальна орієнтація, мовляв, якщо чоловіки і жінки можуть кохати одне одного, то чому не можна так само “кохати” дитину? Абсурд? Жарт? Маячня психічно хворого? Аж ніяк ні, це реальність неоліберальних проєктів (16-17), які шукають нові шляхи збагачення і впливу шляхом руйнації людини як такої.

Як бачимо, провал проєкту “гендерної теорії” усвідомлює все більше людей, які почали протистояти цьому, попереджати, допомагати тим, хто це пережив. І це не лише консервативні чи релігійні спільноти, серед таких активістів безліч прихильників лібералізму, які зрештою побачили, до чого може призвести відстоювання абсолютної свободи.