Зустріч відбулася за підтримки Посольства Італії при Святому Престолі в Палаццо Борромео. Основними доповідачами були архієпископ Пол Річард Галлахер, секретар Святого Престолу з питань відносин з державами та міжнародними організаціями, та Євгенія Марія Роччелла, міністр Італії у справах сім’ї, народження та рівних можливостей.
У своїй промові архієпископ Галлахер наголосив, що сурогатне материнство не можна розглядати ізольовано чи технократично. Це явище, яке фундаментально втручається в розуміння людської особистості, батьківства та сім’ї. Він нагадав нещодавні слова Папи Лева XIV, згідно з якими сурогатне материнство перетворює вагітність на бізнес, а дитину на об’єкт договору.
Ця логіка, на думку архієпископа Галлахера, зосереджується лише на бажаннях та очікуваннях дорослих, тоді як інтереси дитини – її право на походження, стосунки та захист – залишаються на задньому плані. Дитина тоді є не суб’єктом прав, а об’єктом угоди.
«Нова форма колоніалізму»
Архієпископ Галлахер також продовжив з приводу неодноразової критики з боку Папи Франциска, який назвав сурогатне материнство осудною практикою, заснованою на експлуатації матеріальних потреб жінок. За словами архієпископа Галлахера, це не перебільшення, сурогатне материнство часто набуває форми нової форми колоніалізму, в якій багатша частина світу користується економічною вразливістю жінок з бідніших країн.
Згода жінки на укладення договору не може автоматично вважатися вільною та усвідомленою. Економічний тиск, борги та роль посередницьких агентств значно послаблюють її реальний вибір.
Жіноче тіло як інструмент
З цієї точки зору, вагітність позбавляється свого особистісного та реляційного виміру та зводиться до біологічної функції. Жіноче тіло розглядається як засіб досягнення мети, а не як невід’ємна частина особистої ідентичності жінки.
За словами архієпископа Галлахера, цей аспект також критикують деякі феміністичні рухи, які розглядають сурогатне материнство як заперечення жіночої гідності та повернення до інструменталізації тіла.
Чому регулювання недостатньо
Архієпископ Галлахер критично ставився до зусиль щодо регулювання сурогатного материнства на міжнародному рівні, таких як Гаазька конференція з міжнародного приватного права. За словами архієпископа, регулювання не вирішує проблему, а навпаки, посилює її. Воно створює враження легітимності та збільшує попит.
Згідно з логікою ринку, попит породжує пропозицію, і в цьому випадку більше контрактів означає більше дітей, призначених для усиновлення. Єдиною етично послідовною відповіддю залишається заборона цієї практики.
Захист дітей як міжнародне завдання
У подальших дебатах архієпископ Галлахер нагадав нам, що етична свідомість суспільства розвивається. Практика, яка в минулому була терпимою, тепер вважається неприйнятною. Дитина – це дар, а не право.
Тому Святий Престол хоче продовжувати діалог з державами, де сурогатне материнство є легальним, та систематично сприяти захисту прав дітей.
Вагітність не можна «замовити»
Міністр Роччелла зосередила увагу на італійському законодавстві, яке з 2024 року також торкнеться випадків, коли громадяни Італії використовують сурогатне материнство за кордоном. За її словами, йдеться не про обмеження прав дітей, а про спробу запобігти обходу закону та чітко дати зрозуміти, що цю практику не можна вважати законною.
Водночас вона відкинула позначення сурогатного материнства як альтруїстичного акту чи дару. На відміну від донорства крові чи органів, тут відбувається фундаментальний зсув: вагітність та батьківство стають предметом договору. За словами міністра, саме ця «договірність» є однією з найпроблематичніших рис сучасного розвитку подій.
Заклик до відповідальності дипломатів
У заключних промовах було згадано роль дипломатів у захисті людської гідності. Посол Франческо Ді Нітто охарактеризував слова Папи як чіткий виклик міжнародній спільноті. Георгіос Пулідес, декан Дипломатичного корпусу, потім наголосив на необхідності вироблення спільного підходу проти комерціалізації жінок і дітей та перетворення етичних закликів на конкретні політичні та правові роздуми.
