22-24 листопада в Бердичеві відбулась ІV Зустріч душпастирів, відповідальних за покликання. Про саму зустріч, та про питання покликань ми розмовляємо з заступником Голови Комісії у справах душпастирства молоді о. Міхалом Воцялом.
Як сталось, що Комісія душпастирства молоді стала займатися питаннями покликань?
У жовтні 2019 року на засіданні Конференції єпископів архіпастирі звернулись до нашої Комісії з проханням працювати також з душпастирством покликань. До того часу цими питаннями займалась окрема комісія.
Як називається структура в складі Комісії, яка відповідає за покликання? Чому така назва?
Безпосередньо душпастирством покликань займається команда, яку ми назвали «Pro vocatio», що в перекладі з латини означає «про покликання». На початку відповідальною була с. Зита Врона, потім с. Тетяна Нетреба з двома священниками. Тоді ж вирішили розширити групу і запросили представників світських богопосвячених та треті ордени. Коли почалась війна група розпалася. Зараз ми починаємо все з початку.
Які завдання команди “Pro vocation“? Хто входить до складу?
Перше завдання – щорічне зібрання статистики, щоб відповісти на питання “Скільки покликань дала українська земля?”. Для цього потрібно обдзвонити духовні семинарії, всі богопосвячені згромадження, жіночі та чоловічі.
Друге – Зібрати раз на рік відповідальних за душпастирство покликань. Переважно це проходить восени. Четвертий такий з’їзд відбувся 22-23 листопада у Бердичеві.
Третє – підготувати матеріали на Тиждень молитов про покликання, який проходить в Пасхальний період. Ці матеріали пишемо самі, або, з дозволу, користуємося матеріалами подібної комісії при польській Конференції Єпископату.
Інша ініціатива, яку у нас два рази вийшло втілити в життя – зустріч новопокликаних. Це зібрання в січні чи в лютому тих, хто вирішив розпочати своє богопосвячене життя цього року чи у минулому році. У 2024 році таку зустріч ми не плануємо.
22-23 листопада в Бердичеві Комісія провела четверту зустріч душпастирів, відповідальних за покликання. Що це за заходи, яка їхня мета і чим ця зустріч відрізнялася від попередніх?
Четвертий з’їзд в Бердичеві – це зустріч осіб, яких називають по-різному – аніматорами покликань, модераторами покликань, відповідальними за душпастирство покликань. Раз на рік ми намагаємося зібрати їх всіх. З усіх куточків і частин Церкви: богопосвячені жіночі та чоловічі згромадження, духовні семінарії, інститути світських богопосвячених. Запрошуємо представників з богопосвячених дів, з третіх орденів.
Ця зустріч відрізнялась тим, що нас було багато. Цього разу приїхало 32 особи.
Мета зустрічі – це, по-перше, інтеграція середовища, людей, які відповідають за душпастирство покликань, щоб ми познайомились між собою. Обмін досвідом, щоб зрозуміти до кого можна звернутися, послухати, хто що робить… як це роблять. Особливо це важливо для тих, хто тільки починає такий вид служіння. А також маємо формаційну ціль. Зайнятися тим, що зараз актуально в Церкві в контексті душпастирства покликань.
Ця зустріч відрізнялася і диспропорціями між богопосвяченими особами та іншими видами покликань. Від дієцезій був тільки один представник. Також одна світська особа з інституту світських богопосвячених. Інші були монахи та монахині. Зустріч відрізнялась акцентами, які ми спрямували на інші види покликань. Одна з панельних дискусій була присвячена тому, щоб більше познайомитися з покликанням богопосвяченої діви, світських богопосвячених, а також була представниця з третього кармелітанського чину, яка розкривала специфіку свого покликання.
Напевно саме місто Бердичів, в якому проводилась зустріч, мало значення. Ввечері всі учасники пішли до санктуарію Матері Божої Бердичевській на спільний розарій, щоб молитися за нові святі покликання в Україні, а також за укріплення тих, які в цьому році розпочали свою дорогу.
Як змінилась статистика покликань за останні роки?
Цього року до діецезіальних семінарій поступило 4 хлопці.
Дивно, що до семінарій у Ворзелі і Городку цього року не вступив ніхто на здивування багатьох, тому що Кам’янець-Подільська дієцезія – найчисельніша в Україні.
До семінарій Redemptoris Mater – 3 людини.
У чоловічих згромадженнях така статистика: чоловічі – 4 хлопці, жіночі – 8 дівчат
Аналізуючі статистику, бачимо спад покликань до дієцезіальних семінарій.
Жіночі та чоловічі згромадження мають такий самий рівень.
У чому Ви бачите причини такого результату?
Кількість осіб, які готові вступити на дорогу монашого, або священничого життя, зменшується остатнніми роками. Бачимо це в Європі, а також в Америці. Стабільна ситуація в Азії. Кількість покликань росте в Африці. Чому в Європі падає кількість покликань? Часта відповідь – секуляризація. Ця культура, що має в Європі більший вплив, не сприяє духовним цінностям. Друга причина в Україні – демографічна криза. Взагалі кількість дітей, підлітків, молодих людей зменшується. Ця криза стала катастрофічною ще й через війну. Багато молодих людей виїхало в інші країни. Можливо, там вони вступають в семінарії.
Які подальші плани Комісії відносно душпастирства покликань?
Наш головний план – це укріпити команду, яка б займалась цим напрямком. Добре було б, якби в цій команді були особи, які готові працювати не тільки для покликань, богопосвяченого життя, священства, але і взагалі розвивали культуру покликання. Одним з принципів секуляризації є те, що молоді люди не замислюються над своїм покликанням. Вони не питають «чого хоче від мене Бог? Які Його плани щодо мого життя?» Часто до цього також додається загальна нестабільність ситуації, чи пізня зрілість молоді. Наприклад, , коли ми питаємо одинадцятикласників, що вони хочуть робити далі після школи, куди вступати, вони не знають що відповісти. Вік прийняття рішення, щоб вийти заміж, заснувати родину, з кожним роком стає старше. Напевно, завданням душпастирів покликань є загальний розвиток, задавання провокаційних питань, збуджування, усвідомлювання, що Бог має для тебе план, має покликання. Наскільки ти готовий почути і відкритися для Нього? Наша комісія не має працювати над пропагандою, тобто над тим, щоб займатися “вербуванням” нових монахів, чи монахинь. Передусім має допомагати особливо молоді (і не тільки), відкриватися на Божу волю та Боже покликання для свого життя.
Інтерв’ю провела Олена Пономаренко ASC
