21 жовтня у кафедральному соборі св. Олександра у Києві єпископ Віталій Кривицький SDB рукоположив дияконів Міхала Павла Садовніка, Педро Аррібаса Монтеро і Хосе Хесуса Пачеко Ордаса у сан пресвітерів, а Станіславу Клєджіку уділив свячення дияконату.
Всі вони є випускниками Дієцезіяльної місійної семінарії Redemptoris Mater з Києва та проходять формацію до зрілої християнської віри на Неокатехуменальній дорозі.
Символічно, що урочистість відбулася напередодні Всесвітнього дня місій, який цього року збігся зі спомином св. Йоана Павла ІІ. Адже неопресвітери та диякон вирішили присвятити своє життя задля справи нової євангелізації, до якої так наполегливо під час свого понтифікату закликав святий папа.
На початку Євхаристії ректор семінарії о. Роман Грек представив єпископу зібрання. Передусім, екіпу катехістів-ітінерантів, відповідальних за Неокатехуменальну дорогу в Україні: о. Раймунда Пупковского, пані Марію Еухенію Кастільо та семінаристів Сергія Тірпака і Вагнера Луїса Гонсалвеса. На жаль через важку економічну та політичну ситуацію у Венесуелі не змогли приїхати на святкування батьки Хосе Хесуса. Проте вони єдналися у молитві завдяки трансляції телебачення EWTN, хоча на той час у них була 4 година ночі. До Києва прибули батьки і родичі Педро з Іспанії, а також Станіслава і Міхала з Польщі. Теж чимало братів з різних неокатехуменальних спільнот з цілої України, разом зі священниками з різних дієцезій.
Після представлення кандидатів єпископ Віталій зазначив, що цьому дню для них особисто передували великі випробування, у тому числі і духовні, і, звичайно, довга дорога. «Господь приводить вас до певної межі. Якщо хтось буде вам говорити, що ви вже осягнули мету, то не вірте йому. Адже ви, можливо, підійшли тільки до нового старту у вашому житті».
Коментуючи уривок з читання про покликання ще юного пророка Єремії, єпископ сказав, що «на цьому місці сидять вже не діти. І ми від імені Церкви засвідчили, що ви дозріли до того, щоб прийняти пресвітерат і дияконат. Проте, коли ми перестанемо бути дітьми перед нашим Богом, то звертаємо з істинної дороги. Коли у своєму серці переконаємо себе, що все походить від мене, від мого досвіду, освіти, від того, що навчився, то почнемо робити не те, що Боже. Не забувайте Того, завдяки кому ви тут і отримуєте священство – Святого Духа, без якого Церква не буде Христовою Церквою, але тільки громадською благодійною організацією. Господь вас сьогодні закликає не тільки до того, щоб ви самі ставали дорослими, але й щоб у жодному випадку не залишали цей досвід самим собі. Посилає вас як пастирів, які до цієї дорослості поведуть інших у цьому складному світі, під час цієї жахливої війни, цих наслідків, які будемо ще пожинати десятками років і завдяки Божій присутності лікувати у Церкві та у нашому народі. Вам не буде легко. Але тоді, коли ви, четверо тут присутніх, погодилися поїхати з власної країни та знайомої вам, як молодим людям, зони комфорту у невідому державу – погодилися вийти з Господом у дорогу. То Він сам і надалі буде вам провідником у цьому та надаватиме сенс».
Після співу літанії до Всіх Святих та складання присяги вірності правлячому єпископу та всім його наступникам кандидати були рукоположені у священство та дияконат, тим самим – прилучені до духовенства Київсько-Житомирської дієцезії.
На завершення Євхаристії з рук ординарія неопресвітери отримали свої перші в житті декрети: о. Хосе Хесус буде служити у Білій Церкві, о. Міхал Садовнік – у кафедральному соборі св. Олександра в Києві, а о. Педро Аррібас Монтеро піде до конкатедральної парафії св. Софії у Житомирі. Натомість нововисвячений диякон Станіслав Клєджік не отримав призначення, адже як пожартував єпископ Віталій завжди знайдуться і столи, і вдови, яким згідно з апостольською традицією, треба буде служити (пор. Діян 6, 1-5).
Як сказав св. Йоан Павло ІІ тридцять років тому у римській семінарії «Redemptoris Mater»: «Я з радістю дооцінюю, що, як і ваше, багато інших покликань процвітають на шляху вашої духовності у Неокатехуменальній дорозі не тільки тут, у Римі, але в різних місцях, в різних країнах Європи та усього світу. Саме поглиблення духовного життя, на цій дорозі віднаходить, приймає «євангельського радикалізму», також більш плідний ґрунт для росту покликання. Бог не перестає кликати, але тільки перебуваючи в глибокій близькості з Христом, можна почути його голос, відповісти з повною готовністю та наполегливо слідувати за ним».
Дякуємо Богові за цих нових служителів з Польщі, Венесуели та Іспанії, які відгукнулися на голос покликання, щоб віддавати своє життя задля євангелізації в Україні та проголошення Любові Воскреслого Христа цьому поколінню.
Семінарія Неокатехуменальної дороги Redemptoris Mater у Києві, де духовно зростали нововисвячені пресвітери і продовжить свою формацію диякон, цьогоріч відзначала своє 20-річчя. Перша така семінарія народилася у 1987 році у Римі завдяки бажанню папи Йоана Павла ІІ. Нині існують 120 дієцезіальних місійних семінарій у цілому світі (зокрема три в Україні: в Києві, Вінниці і одна в Ужгороді для Мукачівської греко-католицької єпархії). Загалом вони дали Вселенській Церкві понад 2000 пресвітерів. У світлі декрету II Ватиканського Собору Presbyterorum Ordinis ці місійні семінарії готують пресвітерів не лише для служіння одній дієцезії, але з повною відкритістю на потреби євангелізації у всьому світі, куди їх покличе Христос через свою Церкву.
Текст: Олександр Бучковський
Фото: Луїс Гонсалвес
Джерело: rkc.org.ua
