3 вересня 2021
Євангеліє: Лк 5, 33-39
«Ця молодь сьогодні зовсім не така, як були колись ми!.. От за наших часів!..» Такі й подібні висловлювання на адресу молодого покоління можна часто почути з вуст дорослих. Як же схожим до цієї риторики є початок сьогоднішнього фрагменту Євангелія: «Учні Йоана постять часто і моляться, так само учні фарисеїв, а твої їдять та п’ють!» Тобто: чому вони не такі як ми, чому не роблять так як ми?!
Думаю нам, зрілому світу дорослих, які набули певний обсяг досвіду і готові його передавати молодшому поколінню, все ж таки варто зауважити в цій ситуації покірну поставу Бога. Вона показує Його розуміння на якому етапі духовного життя Учні знаходяться та чого в даний момент потребують. А також вона виражає велике бажання Бога бути учасником процесу дозрівання Апостолів до свідомої та відповідальної віри.
Як просто це зрозуміти на прикладі рослин, що плодоносять. Ті, які займалися подібним заняттям, знають, що плодів не збирається наступного дня, після того як посадили рослину. Не збирають їх теж через місяць. Можливо треба буде чекати кілька років, перш ніж почну радіти врожаєм. Що ж тоді відбувається в цьому часі очікування? Кожний мудрий господар докладає не аби які дбайливі зусилля, щоб осягнути результат: збір урожаю. Чи з людиною у її вихованні не є складніше? Напевно скажемо, що так. І знову почнемо: «Ця молодь сьогодні зовсім не така!» А може варто сказати: інша. Що в свою чергу запросить нас подивитись на неї, як на щось нове в нашому житті. А нове потребує передусім дослідження… Чи не з такою поставою схиляється Ісус над кожним із нас?.. Сьогоднішній фрагмент Євангелія дає цьому свідоцтво: «надійдуть дні, коли віднімуть у них Нареченого, тоді будуть постити». Тобто на піст зараз ще не час. Будуть постити, і то набагато глибше та свідоміше, але в своєму часі, коли до цього дозріють, коли буде на це слушна мить. Звідки Ісус про це знає? Можемо аргументувати, що є Богом, для якого серце людини не є таємницею. А може, все ж таки, нам бракує покори визнати, що знає своїх Учнів дякуючи тому, що є з ними. Перебуває поряд, як мудрий та дбайливий садівник, схиляючись над даром віри кожного з них. А що зробив я, щоб дозріли плоди в житті моїх дітей, чи молоді, котрою займаюся; плоди котрих сам прагну і від них вимагаю? Чи можуть вони мене сьогодні назвати товаришем чи другом на їх життєвій дорозі? Чи відкриті зі своїми труднощами для моєї участі?
Бог, котрий товаришує, стає сьогодні для нас прикладом в бажанні допомагати молодим людям дозрівати до більш свідомого та відповідального життя. Але перед тим, як почнемо реалізовувати цю місію, варто собі усвідомити правду, яку виражає Ісус: «Ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо інакше вино прорве бурдюки – і тоді вино пропаде, і бурдюки, але молоде вино – у нові бурдюки!» Використовуючи цей образ, прагне показати наскільки важливою є еластичність в мислені нас дорослих, які прагнемо виховувати. Тобто відкритість на нові методи та ідеї, що служать цьому процесу. Якщо не докладаємо зусиль в цьому напрямку, стаємо подібні до старих бурдюків, шкіра котрих висохла, втративши свою еластичність, внаслідок чого не могла стримати процеси бродіння молодого вина, і проривалась. Чи не набагато більшою є енергія молодого покоління, котра шукає свого русла? Так само, як молоде вино, молодь переживає свій «процес бродіння», тобто процес становлення власної особистості, віднайдення свого місця в цьому житті, де була б доцінена як добре вино зі своїми талантами та здібністю.
Вдивляючись з цієї перспективи на завдання виховувати нове покоління, можемо усвідомити собі велич місії, котру Господь нам довіряє. Як же сильно потребуємо Його присутності в її реалізації. А отже взиваймо Святого Духа, який відновлює обличчя землі, щоб теж приносив новизну в наше служіння виховувати дітей та молодь!
о. Артем Петренко
