Насамперед ми покликані на землю, щоб бути людьми, дітьми Божими, бо стоврені ми на Його образ і подобу. Покликання людини – як найвиразніше проявляти в собі цю подобу, ставати все більше досконалішою. Це покликання до діалогу з Богом, до життя з ним в щораз більшій інтимності, покликання до спасіння.
Всі ми покликані до життя в любові та правді. Це основа покликання, отриманого християнами разом з ласкою таїнства святого Хрещення. З Хрещенням ми отримали можливість стати святими, жити згідно з Божими заповідями. До святості покликана кожна людина будь то лікар чи вчитель, чернець чи єпископ, дорослий чи дитина… Це вселенське покликання скероване до всіх людей на землі. Багато доріг відкривається перед тобою для досягнення твоєї мети і кожна з цих доріг неповторна і призначена тільки для тебе.
Всі ми прямуємо до святості, всі маємо одну загальну мету, але прямуємо різними дорогами. Існує також індивідуальне покликання кожної людини, яке залежить тільки від її здібностей, її таланту і призначене тільки для неї особисто. Найвищою досконалістю вважається вірно зрозуміти, що Бог приготував саме для тебе, почути Його голос і слідувати йому. А для кожної людини Бог має свій тільки для неї приготовлений план, промовляє мовою, зрозумілою тільки нею і чекає на плоди своєї праці. Кожен із нас повинен задумуватися над своїм життям, питати у Господа про дорогу до святості, до виконання всього, що нам приготовлено Всевишнім.
П. Вишковський, «Пізнай своє покликання», Обухів 2004
