… Львів живе своїм життям. Минають часи, змінюються покоління людей, які творять його історію. І лише стара бруківка зберігає пам`ять про те, як починалось життя у місті, що постало всупереч тодішнім стратегіям зведення міст, засноване королем Данилом, коронованим папською короною, для свого сина, принца Лева, котрий свого часу одружився з дочкою угорського короля, принцесою Констанцією, яка належала до ІІІ Ордену св. Домініка і тому прибула до Львова разом із двома домініканцями[1]…
Відомо, що вже в ті часи, коли будувався домініканський монастир, існували чоловічі Братства терціаріїв (тоді ще існував поділ на чоловічі та жіночі Братства) – «Божого Тіла» і «Міліції Христової»[2] – та жіноче під покровительством св. Рози з Ліми. Це Братство діяло до Другої світової війни й налічувало близько 200 осіб. Окрім покутних практик, вони провадили активну просвітницьку й харитативну діяльність.
Згідно з Правилами, якими керуються Братства мирян св. Домініка, Братство вважається діючим упродовж 100 років після смерті свого останнього терціарія. Тож ми, сьогоднішні миряни св. Домініка, котрі юридично долучились до Ордену Проповідників у жовтні 2017 року, належимо до того самого Братства св. Рози з Ліми, останній запис в книзі літопису якого датується червнем 1944 року[3].
Нас, сьогоднішніх львівських мирян св. Домініка, таких різних за віком, сімейним станом, фахом тощо, дивовижно провадить і єднає у спільноту Той Самий Святий Дух, Який Був, Є і Діє завжди, надихаючи молитись, покутувати, служити, наслідуючи св. Домініка.
Наразі у львівському Братстві домініканців-мирян нас шестеро. Найважливішим спільним елементом для нас, мабуть, як і для св. Домініка, є заступницька молитва.
Мене Господь фактично вчинив домініканською терціаркою, запровадивши до колишнього костелу Матері Божої Громничної, де служили отці-домініканці, які охоче ділились частиною свого служіння, довіряючи світським приготування і провадження співу під час Літургії, декорування квітами пресвітерію тощо. А потім Він просто відкрив, як називається мій спосіб життя.
Сестра Ольга-Регінальда, прагнучи служити в спільноті, цікавилась духовністю і Правилами світських Орденів в Україні. Про домініканців знала раніше, багато читала, а познайомившись з домініканцями, які прибули на служіння до Львова, відчула, що Господь кличе її власне до цієї спільноти, тож почала відвідувати зустрічі разом з іншими кандидатами, все більше відкриваючи своє покликання.
Сестра Олена-Домініка розпочала свій шлях до мирян св. Домініка на Світових Днях Молоді зі знайомства з блаженним П`єром Джорджо Фрассаті.
Сестра Наталія-Сесилія, коли довідалась про домініканське душпастирство у Львові, прийшла з цікавістю… і зрозуміла що хоче бути з домініканцями, захоплена міццю проголошуваного ними Слова, їхнім діленням живим Богом. Відчувши справжній дух спільноти, долучилась до мирян св. Домініка.
Сестра Валентина-Луція почала пізнавати домініканську духовність, довідавшись із розповідей подруги і захопившись блаженним П`єром Джорджо Фрассаті. А зовсім недавно прийняла з рук отця-настоятеля скапулярій. Днем вступу до Ордену вважається саме день отримання скапулярію.
Тож на славу нашому Господу історія та місія львівських домініканців-мирян триває…
Марія Катерина Стосик
Джерело: https://kmc.media/2021/06/12/dominikanci-myryany-u-lvovi.html
