Регулярний парк будується за законами симетрії іголовними елементами являються геометричні фігури. Парк є фактичним продовженням залів палацу. Нічого зайвого, все чітко і вивірене. Над таким садом потрібно довго і наполегливо працювати, але при цьому там нема життя. Тільки геометрія. В такому парку не приділяється увага самим рослинам. Яка різниця які кущі висаджені? Яка різниця, яке дерево ми підстрижемо під куб – липу чи каштан? Відвідувач в такому парку не буде над тим замислюватися. Головне, що є дерево – куб. Такі парки символізували владу правителя над своїми підлеглими, владу людини над природою. Ми не зустрінемо тут овочевих рослин, плодових дерев, не побачимо оленів, зайців. Такий парк є мертвий (хоч і красивий).

Але є інший витвір ландшафтного дизайну – англійський, або пейзажний парк. Прикладом такого парку є Софіївка. Випас худоби в пейзажному саду Англії — звичайна річ, до того ж практична в міщанській країні. Монотонні галявини англійських пейзажних парків, домашні і дикі тварини (а також птахи) робили парки живими і схожими на краєвиди за парковими огорожами. Дикі олені і птахи досі є окрасою і характерною «деталлю» багатьох пейзажних парків країни. Підхід до планування такого парку – дуже кропітка робота, бо потрібно висадити так дерева, щоб підкреслити їхню індивідуальність. Пригадайте свої враження від Софіївки. Фахівці так само як і у французьких парках, підкорили собі природу. Вони побудували гроти, пруди, насадили різні рослини, але кожна рослина показує нам свої особливі риси. В такому парку хочеться залишатись надовго, лежати на галявині, їздити верхи на конях, відчувати себе частиною природи, хоча це все створено людиною. Такий парк утримувати набагато складніше, бо кожне дерево потребує свого особливого догляду, але результат вартує того.

Хіба не те саме ми робимо з нашими дітьми, коли змушуємо їх «тримати форму» і не цікавимося їх внутрішнім світом? Головне – поведінка, яка підходить батькам. Батьки наполегливо працюють над «вихованням» своєї дитини тільки для того, щоб дитина була «вихованою». Така дитина штучна. Вона вміє виконувати накази, вміє підлаштовуватись до вимог інших, але не відчуває своєї особистості. Але є альтернатива – бачити в дитині дитину. Зі своїм характером, талантами… Над нею так само потрібно довго працювати, але результат буде зовсім іншим. З такою людиною хочеться перебувати, хочеться від неї вчитися, бо вона жива.

Олена Пономаренко ASC