Ми живемо в час, коли Європейський Союз є прикладом для України в багатьох сферах. Таким чином, в контексті дискусії про роль предметів духовно-морального спрямування в українській системі освіти, автор пропонує поглянути на європейську практику в цій галузі.
13 вересня 2018 року у Житомирі була зареєстрована громадянська петиція №937 під назвою “Проти будь-яких запроваджень релігійних уроків у навчальний процес”, яка до 28 вересня зібрала необхідний мінімум у 250 голосів.
Автор цього клопотання стверджує: „… в Конституції чітко і ясно написано, що церква відокремлена від держави. Прошу підтримати петицію про заборону внесення предметів релігійного спрямування у навчальний процес у школах.”
Чи країни Європейського Союзу, які в своїх конституціях зберігають розділ держава-церква, роблять такі ж висновки з нього, що і автор петиції ?
На це питання вже віповідав п.Юрій Решетніков ще у 2012р. у журналі «Науковий вісник», стаття п.т. “Демократичне письмо”:
„Говорячи про закордонний досвід викладання
в державних навчальних закладах важливо зазначити, що традиції більшості демократичних країн засвідчують, що викладання основ релігійного світогляду та етики в системі світської освіти є цілком можливим.
У конституціях багатьох європейських країн, які декларують світськість держави та її нейтральність у справах релігії, принцип відокремлення освітніх закладів від релігійних організацій доповнюється гарантіями забезпечення прав батьків на виховання та навчання своїх дітей відповідно до власних переконань (наприклад, ст. 48 та 53 Конституції Польщі тощо). Принцип нейтральності держави в її ставлення до релігії у застосуванні до державних шкіл у традиції багатьох європейських країн не означає, що такі школи мусять повністю вилучити навчання релігії зі своїх програм.”
o. Міхал Bоцаль SDB
Комісія у справах душпастирства молоді при Конференції Єпископату Римсько-Католицької Церкви в Україні.
