18–20 вересня в Зарічанах, в Центрі Святого Сімейства з Назарету відбувся 32-й День Молоді Київсько-Житомирської дієцезії. Цього року зустріч об’єднала близько 200 молодих людей не тільки з парафій Київсько-Житомирської дієцезії, а також з Луцької, Одесько-Сімферопольської та Кам’янець-Подільської.
Організацію заходу здійснила Комісія у справах молоді Київсько-Житомирської дієцезії (голова о. Міхал Воцял SDB). Цього року відповідальними за проведення зустрічі були о. Лукас Пероззі Жорже та о. Віктор Дешук OFM Cap разом з молодіжним оргкомітетом.
Три дні проходили під гаслом «Серце Ісуса — Джерело життя та святості». Упродовж події молодь роздумувала над трьома словами цього гасла — «Джерело», «Життя» і «Святість». Саме навколо них будувалися катехизи, праця в групах, молитва, роздуми.
Дні молоді розпочалися урочистим відкриттям, де також прозвучав новий гімн (авт..с. Тетяна Богуславець). Особливо відгукнулися слова гімну: «На хресті пробите Серце Бога, Серце Бога завжди поруч з тобою». Ці слова стали своєрідним лейтмотивом усієї зустрічі: говорити про Серце Христа не лише як про символ, а як про джерело, з якого людина може черпати життя, віру та прагнення до святості. Кульмінацією першого дня стала Адорація. Через молитву молодь мала можливість повернутися до важливих моментів власної віри, зокрема до Таїнств Хрещення та Миропомазання.
Від початку і до завершення Днів Молоді разом з учасниками перебував єпископ-ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький SDB. Його постійна присутність була важливою для молоді — як конкретний знак любові Церкви. Єпископ наголошував: недостатньо просто любити молодь — вона має відчувати, що її люблять. Також до ДДМ долучився єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії Олександр Язловецький. Він очолив Святу Месу в суботу та виголосив проповідь, у якій заохочував молодь прагнути святості, наголошуючи, що бути святим — означає бути щасливим.
Про «Джерело», «Життя» і «Святість» говорили під час катехез о. Микола Бистрицький та о. Костянтин Морозов OFM Cap. Після катехез молодь мала можливість продовжити роздуми у невеликих групах.
Говорячи про святість, о. Микола Бистрицький звернув увагу на те, як переконливо може виглядати неправда, змішана з правдою. Він навів образ «5 % брехні та 95 % правди» — саме така неправда часто сприймається як цілком достовірна. Священник заохочував молодь вчитися розпізнавати маніпуляції, не підміняти справжню віру лише зовнішньою релігійністю та пам’ятати про силу самоконтролю.
Отець Костянтин Морозов OFM Cap роздумував разом з учасниками над поняттям життя. Одна з ключових думок: ми стаємо подібними до того, на кого дивимося. Тому молитва — це не лише слова, а й споглядання Христа, яке поступово змінює людину.
Варто відзначити, що особливою частиною ранкового ритму були руханки від салезіянських аніматорів, які «запалювали» учасників. І найважливіше – початок дня зі спільної молитви псалмами – Літургії годин.
Родзинкою ДДМ стали майстер-класи, завдяки яким молодь могла спробувати себе у різних сферах: акторська майстерність, скаутське «виживання», вокал, гра на барабанах, фотомайстерка, в’язання гачком, розпис свічок і пряників, акварель, декор ліхтарів, виготовлення брелоків, джаз-фанк, футбол, плавання на байдарках. Такі заняття стали ще одним простором для знайомств і спілкування.
Одним з найбільш очікуваних моментів програми для молоді вже вкотре є рубрика «Відверто з єпископом». Цього року розмова вийшла особливо щирою. Молодь не боялася ставити складні й актуальні питання про віру та сучасне життя: як жити в дошлюбній чистоті, якщо шлюб часто відкладається на потім, як говорити з невіруючими про аборт, як повернутися до молитви, якщо серце до неї «закам’яніло», і, важливо, що і єпископ давав питання молоді. Питання, які звучали цього вечора, показали, що молодь шукає відповіді, їй важливо говорити про те, що турбує щодня, важливо бути вислуханим та почутим.
Вечір суботи варто відзначити. Він розпочався молитвою прослави, яку провадив бр. Віктор Дешук разом з музичним молодіжним гуртом з Києва, учасники якого належать до спільноти «Скеля». Це був час спільної молитви, де можна було вголос звертатися до Господа зі словами прослави, подяки, прохання та перепрошення.
Також велике враження справило свідоцтво віри Руслана Матвапаєва — представника молоді в Комісії. Він відкрито поділився непростою історією свого життя, власними падіннями та поверненням до віри, а також розповів про те, ким для нього є Ісус Христос. Для багатьох учасників цей момент став особливо зворушливим. Адже молоді важливо чути свідчення тих, хто живе поруч, має схожий вік, має такі ж виклики, помилки та пошуки. Така історія показує, що шлях віри не означає відсутності падінь чи складних періодів, але що з них можливе повернення до Бога.
І неперевершеним став концерт прослави, який провадив музичний гурт Rejoice, де великою єдиною спільнотою можна було прославити Господа радісним співом та танцем. Не обійшлося без сюрпризів – пісня від о. Вальдемара Павельця, яка вперше прозвучала на ДДМ 30 років тому – стала справжнім подарунком для молоді.
Однією з цінностей ДДМ стало поєднання різних форм — від тиші й Адорації до музики, спорту, творчості та відкритих розмов. Учасники могли поспілкуватися у невеликій кав’ярні на території, відпочити між подіями, познайомитися з новими людьми та просто побути разом.
Три дні у Зарічанах завершилися Святою Месою та урочистим закриттям ДДМ. Молодь роз’їхалася по своїх парафіях — з новими знайомствами, пережитими моментами молитви, почутими словом та питаннями, які ще потребуватимуть власних відповідей.
Дякуємо всім, хто доклав своїх сил до проведення Днів молоді: організаторам, священникам, богопосвяченим особам, музикантам, волонтерам, господарям місця з неокатехуменальної спільноти. А також кожному, хто своєю присутністю, молитвою та відкритістю творив атмосферу цієї зустрічі.
Бо, можливо, саме в цьому і полягає сенс таких зустрічей: не лише на кілька днів зібрати молодь в одному місці, а допомогти їй знову повернутися до головного — до Христа, Який є Джерелом життя і кличе кожного до святості.
Текст – Катерина Черній
Фото – с. Франциска Туманевич
