Святий Йоан Павло ІІ, Роздуми під час молитовного чування на СДМ (14 серпня 1993 р., Денвер):
… «Ми віримо, що через життя, смерть і воскресіння Ісуса Отець об’являє всю свою любов до людства. Ось чому Христос називає себе « Я – двері для овець» (Йо. 10,7). Як двері, Він охороняє довірене Йому створіння. Він виводить їх на зелені пасовиська: «Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько» (Йо. 10:9)….
Чому сумління молодих людей не бунтує проти такої ситуації, особливо проти морального зла, яке походить від особистого вибору? Чому так багато людей мовчать перед обличчям поглядів і поведінки, які ображають людську гідність і спотворюють Божий образ у нас? Цілком природно, що совість повинна вказувати окремим людям і людству в цілому, яку смертельну небезпеку становить спокійна згода зі злом і гріхом. І все ж це не завжди так. Чи не тому, що саме сумління втрачає здатність розрізняти добро і зло?
У технологічній культурі, в якій люди звикли контролювати матерію, відкривати її закони і механізми та перетворювати її відповідно до своєї волі, виникає небезпека, що вони також хочуть маніпулювати совістю та її вимогами. У культурі, яка стверджує, що не може бути універсальних істин, не існує абсолютних цінностей. Зрештою, приходять до висновку, що об’єктивне добро і зло більше не мають значення. Добро починає означати те, що є приємним і корисним у даний момент. Злом називається все, що заважає задоволенню суб’єктивних бажань. Кожен може конструювати для себе приватну систему цінностей.
Молоді люди, не піддавайтеся цій поширеній фальшивій моралі. Не заглушайте своє сумління! «Совість – це найпотаємніший центр і святилище людини, де вона перебуває наодинці з Богом» (Gaudium et spes, 16). «У глибині совісті людина відкриває для себе закон, який вона не накладає на себе, але якому вона повинна підкорятися» (там же). Цей закон не є зовнішнім людським законом, але голосом Божим, який закликає нас вирватися з неволі злих бажань і гріха та спонукає шукати те, що є добрим і правдивим. Тільки прислухаючись до голосу Божого в глибині власної душі і діючи за Його вказівками, ви здобудете свободу, якої так прагнете. Як сказав Ісус, тільки «правда визволить вас» ( пор. Йо. 8:32). А істина – це не плід індивідуальної уяви. Бог дав вам розум, щоб знати правду, і волю, щоб робити те, що є морально добрим. Він дав вам світло совісті, щоб ви могли робити моральний вибір, любити добро і уникати зла. Моральна істина об’єктивна, і правильно сформоване сумління здатне її розпізнати. Тому якщо сама совість зіпсована, як її можна відновити? Якщо совість, яка є світлом, перестала нас просвіщати, як ми можемо прорватися крізь моральну темряву? Ісус каже: «Світло тіла – це очі. Якщо око твоє здорове, то й усе тіло твоє буде у світлі. Коли ж око твоє недуже, то все тіло твоє буде в темряві. Коли ж світло, що в вас, – темрява, то яка ж то велика темрява!» (Мт 6:22-23).
Але Ісус також говорить: «Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя » (Йо 8:12). Якщо ви підете за Ісусом, ви повернете совісті її належне місце і роль, і станете світлом і сіллю для землі (пор. Мт 5,13-14).
Відродження совісті повинно мати два джерела: по-перше, намагання глибоко пізнати об’єктивну правду, в тому числі правду про Бога; по-друге, світло віри в Ісуса Христа, який єдиний має слова Життя».
