«Надія ж не засоромить» (Рим 5,5). Саме ці слова з Послання до Римлян дали назву буллі, котрою було проголошено Ювілейний рік у Вселенській Церкві. Ми бачимо, як Боже Провидіння діє в історії Церкви в Україні.
У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, ми переживали Рік Хреста, потім просили заступництва покровителя України святого Архангела Михаїла. А цей рік ми проживаємо під знаком християнської чесноти надії.
Саме ця надія на Боже Провидіння дозволяє нам дивитися очима віри на все, що відбувається в нашій державі та світі. Кожен із нас за цей час міг переконатися, що надія на людей часто призводить до розчарування й відчаю, у той час, як надія на Бога є твердою й непохитною опорою. Надія покладена на Господа не розчаровує, бо Він вірний Своїм обітницям, Він постійний у Своїй любові до нас незалежно від обставин, надія на Господа вкорінена у Божій вірності та всемогутності. Така надія стає для нас джерелом внутрішньої сили і відкриває наші серця на вдячність Богові, за Його присутність між нами у цей час випробувань та людям, за їхню посвяту, жертовність та витривалість у доброму.
Тож ми хочемо висловити свою глибоку вдячність нашим воїнам, які ризикують своїм життям заради Батьківщини – ваш героїчний чин ніколи не буде забутий, а смерть ваших побратимів ніколи не буде марною і даремною. Наші молитви повсякчас із вами, дорогі наші Воїни. Ми щиро вдячні також волонтерам, усім доброчинцям, медикам та всім, хто своє життя перетворив на віддане служіння і допомагає наближати перемогу всіма силами та можливостями.
Ми також прагнемо висловити свою щиру вдячність Святішому Отцеві Папі Франциску за усі його зусилля, яких він докладає, щоби світ не забував про Україну, за його неустанну молитву за нас і за всі зусилля, яких докладає Апостольський Престол на дипломатичному полі, щоби повертати до України наших полонених – військових, цивільних та дітей, яких силоміць вивезли росіяни із тимчасово окупованих територій.
З глибокою шаною і співчуттям ми сьогодні звертаємося до тих, хто зазнав поранень і каліцтв у цій жорстокій війні. Ви є живими свідками нашої боротьби, і ми молимося за ваше одужання та обіцяємо вам свою підтримку. А тим, хто чекає своїх рідних із передової, або досі не знає їхньої долі, висловлюємо слова солідарності – ви не самотні у своїх переживаннях.
Наші молитви разом із тими, хто втратив найдорожчих людей, хто оплакує своїх синів, дочок, батьків, чоловіків, дружин та друзів. Хай Господь утішить кожного, хто сьогодні носить рани війни у серці.
Пекучим болем відзивається у наших серцях ситуація тих, хто перебуває у полоні чи залишається під окупацією. Ми не припиняємо молитися за їхню свободу, за їхнє повернення до рідних домівок. Ми також молимося і пам’ятаємо про тих, хто змушений був покинути рідну землю, хто несе тягар чужини і розлуки з сім’єю. Нехай Господь зміцнить їх у випробуваннях, допоможе знайти спільноту і підтримку навіть на чужині.
Згідно з постановою, яку ухвалила Верховна Рада України, день 24 лютого відтепер буде Національним днем молитви. Тож закликаємо всіх до посиленої молитви. Тих, хто має змогу, заохочуємо цього дня до посту, або до іншого відречення. Тих, хто хворіє, заохочуємо та просимо єднати свої страждання з Христовими та жертвувати їх за Україну, молячись про навернення грішників і про якнайшвидший довгоочікуваний і справедливий мир.
У часи, коли здається, що скрізь панує темрява та відчай, припадімо до Серця Матері Надії, яка до останнього Його подиху стояла під хрестом Свого Сина.
Конференція Єпископів
Римсько-Католицької Церкви в Українi
Вих. № 10/25
Львів, 19 лютого 2025 року
