1 лютого 2025 року відбулася історична подія в житті католицької церкви – зустріч української молоді зі Святішим Отцем Папою Франциском. До Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві разом з душпастирями прибуло близько 300 представників молоді з кожної дієцезії РКЦ, єпархій УГКЦ та Мукачівської греко-католицької єпархії.
Також українська молодь, яка зараз є в інших країнах, а саме в Польщі, Великобританії, Німеччині, США, доєдналася до зустрічі за допомогою он-лайн трансляції. Подія відбулася за ініціативою єпископа Радослава Змітровича та у співорганізації Комісії у справах душпастирства молоді РКЦ та Патріаршої комісії у справах Молоді УГКЦ.
Разом з молоддю на зустрічі були Апостольський нунцій Вісвальдас Кульбокас, єпископ Ян Собіло та Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук.
На початку зустрічі о. Міхал Воцял SDB та о. Роман Демуш привітали молодь, усіх учасників події та спільно виконали колядки різних регіонів України. Особливий музичний супровід події створив молодіжний вокальний квартет Патріаршого собору.
О 16.30 год за київським часом усі присутні побачили Папу Франциска та почули слово привітання. Понтифік висловив вдячність та радість з приводу цієї зустрічі всій українській молоді, ініціаторам та організаторам.
Настав час спілкування молодої церкви з Папою. Першим було свідоцтво 18-річної Нелі з м. Рівного, яка поділилася переживанням віри під час війни своєї родини. Про те, як молитва родини рятувала брата, якого було тричі поранено, а в ніч перед Різдвом разом із побратимами чудом виведено з оточення. «Лише Господу ми дякуємо за всі пережиті випробування та за те, що мій брат є живий. Маючи 18 років, вступаю у доросле життя з усвідомленням жахіть війни. Хоч страх і зло війни торкаються мого життя, вони не можуть здолати віру в моєму серці, бо Божа присутність є сильнішою за вибухи і звуки сирен», – завершила дівчина.
Пізніше всі почули свідчення дівчини з Донецька, яка розповіла про своє життя, яке розділене на «до» і «після». «Молодь Сходу України – це люди, які змушені подорослішати раніше, ніж мали б. Це ті, хто ще вчора планував майбутнє, а сьогодні лише думають про виживання. Хтось втратив рідних, хтось свою домівку, а хтось – віру в справедливість. Але пори біль ми не зламалися. Ми любимо Бога попри все. Бачимо Його в людях, які допомагають, у тих, хто рятує, у тих, хто ризикує власним життям заради інших». Анастасія розповіла також про досвід волонтерства молодих українців, допомоги військовим, потребуючим, відбудови та лікування. Це насправді свідоцтва незламності українського народу, єдності та віри.
Також всіх вразило свідоцтво 17-річної Анастасії з Харкова, яка поділилася біллю регіону, в якому проживає. «Харківський екзархат, що складається з трьох областей України – Харківської, Сумської та Полтавської, прийняв на себе важкий удар російських військ. Багато людей з наших терен вимушені проводити дні в бомбосховищах, сім’ї розлучаються на невідомий період часу, люди гинуть від обстрілів росії. Ворог безупинно намагається знищити не тільки наші міста, але й віру людей в світле майбутнє. Місцем спасіння для багатьох стала Церква. І для нас є дуже цінно, що наші єпископи, наші священики не покинули нас, але залишаються разом з нами». Настя висловила вдячність Папі Франциску за неустанні молитви за Україну і допомогу та завершила: «Ми як єдиний народ разом несемо тягар війни. Наша Церква стала найміцнішим укриттям під час війни, тож просимо згадувати нас в своїх молитвах і роботи надалі все, аби ми нарешті здолали ворога. Дякую, Святіший Отче, за можливість промовляти до Вас і через Вас до всього світу».
Пізніше молодь задавала свої питання Понтифіку. 21-річна Іліана з Ужгороду запитала про те, як не втратити віру в боротьбі за життя, коли у світі знецінюється саме життя? Відповідь Папи була про пошук миру шляхом діалогу. «І хоч часто хтось є дуже твердолобий у цьому процесі, але потрібно намагатися будувати діалог» – відповів Папа. Також питання задавали молоді люди, які зараз змушені жити в інших країнах. Анастасія з Варшави запитала про те, як не втратити віру в тих обставинах, в яких вона перебуває зараз. З однієї сторони є вдячність людям, які прийняли стількох українців у себе в домівках, але з іншої – є туга за рідним домом, який невідомо чи побачать. Папа сказав, що туга за Батьківщиною – це велика сила, яку не можна загубити. Згадав єврейський народ, який говорив: «якщо забуду про Батьківщину, нехай мій язик присохне до піднебіння». Закликав іти вперед і носити в серці Батьківщину і, звернувши увагу на лагідну посмішку дівчини, порадив їй посміхатися Україні в серці завжди.
Також було запитання про те, що часто українське суспільство та молодь не розуміють слів, які звучать з уст Папи в контексті війни, адже очікують жорстких слів для агресора. Навіть в день виїзду на зустріч з Папою ворожа ракета влучила в житловий будинок в Полтаві, де загинули сім’ї. «Війна завжди руйнує, війна – це жахливо, війна вбиває. Я маю в руках Новий Завіт Олександра, який загинув в Авдіївці. Я тримаю його у себе в столі і читаю щовечора. Він тут підкреслив 129 псалом: «З глибини, Боже, до Тебе взиваю! Господи, вислухай мій голос». Олександр є один з вас. Я маю його розарій, на якому теж молюся…український народ страждає…Україна поранена війною…»
На запитання про те, як пробачити під час війни того, хто вбиває і навчити дітей пробачати, Папа відповів, що це найскладніші питання, що «мистецтво пробачати не є легким, але ми мусимо йти вперед. Одна з найбільш важких речей – прощати. І для мене допомагає така фраза: «Я мушу пробачати, бо мені пробачено». Мусимо пробачати завжди…».
На питання Зоряни зі Львова про те, яке головне завдання молоді на сьогодні, Папа відповів: «Молодь є як теперішнім, так і майбутнім. Молодь має бути поєднана як з минулим так і з майбутнім. Вашу пам’ять про минуле несіть у майбутнє. Молода людина повинна мріяти. Якщо вона не мріє, то вона застаріла, вона є складною людиною. Також важлива порада – не втратьте почуття гумору, важливо навчитися сміятися над собою. І ще…носіть з собою завжди Євангеліє, таке маленьке, кишенькове. Прочитайте один уривок з нього щодня., бо Євангеліє – це життя.»
Як зберегти відкрите серце для іншої людини в умовах війни і насилля, щоб виконувати заповідь любові до ближнього – питання від Кирила з Бердичева. «Люди помиляються. Але коли хтось помиляється, він мусить підвестися і йти вперед. У мистецтві піднімання вгору важливим є, впавши, не залишатися лежати на землі, а підвестися. І тільки тоді ми можемо дивитися на когось зверху вниз, коли допомагаємо піднятися», – підкреслив Папа.
Також на завершення Папа Франциск відповів про місію української молоді на сьогодні: «Будьте патріотами! Ви не можете сховатися від проблем, які переживаєте. Ваша країна є поранена війною. Треба любити і оберігати свою Батьківщину. Треба пам’ятати про минуле, але з відвагою дивитися вперед. І йти в напрямку майбутнього.»
Закінчилася зустріч благословенням Папи та спільним виконанням духовного гімну України «Боже, великий Єдиний»
Опісля молодь мала спілкування та почастунок, який організували господарі Патріаршого собору.
Зустріч української молоді з Папою Франциском стала важливою подією в житті католицької церкви. «Нехай будуть рясні благословенні плоди цієї зустрічі», – зазначив о. Міхал Воцял SDB.
Автор Ірина Назаренко
Фото Ірина Назаренко, Аліна Петраускайте
