У буллі «Spes non confundit», проголошуючи Ювілей 2025 року, Папа Франциск згадував також про ювілейні відпусти (індульгенції), зазначаючи, що детальні норми щодо цього оприлюднить Апостольська Пенітенціарія. В понеділок, 13 травня 2024 р., цей «Трибунал милосердя» Апостольської Столиці оприлюднив відповідний документ за підписом Верховного Пенітенціарія кардинала Анджело Де Донатіса та Реґента монсеньйора Кшиштофа Никєля. В ньому, насамперед, зазначається, що протягом чергового Ювілею залишаються дійними всі інші надані відпусти.

«Усі вірні, які справді розкаялися, виключаючи будь-яку прив’язаність до гріха (пор. Enchiridion Indulgentiarum, 4-е вид., норма 20, § 1) і спонукувані духом милосердної любові, і які протягом Святого Року, очищені через таїнство покаяння і підкріплені Святим Причастям, помоляться згідно з намірами Верховного Архиєрея, можуть отримати зі скарбу Церкви якнайповнішу Індульгенцію, відпущення і прощення своїх гріхів, що може бути застосована щодо душ, які перебувають у Чистилищі», – читаємо в нормах, які вказують на три сфери набуття відпустів: паломництва, відвідування святих місць і чинення діл милосердя та покути.

Відпусти, пов’язані з паломництвом

Отож, «вірні, паломники надії, зможуть набути ювілейний відпуст, наданий Святішим Отцем, якщо здійснять побожне паломництво» до визначеного ювілейного місця, де візьмуть набожну участь у Євхаристійному богослужінні, в Літургій Слова, в літургії годин, у молитві Хресної дороги, у молитві марійського Розарію, в молитві Акафісту, в покаянному богослужінні, що завершується індивідуальними сповідями. В Римі такими місцями визначені чотири папські базиліки, в Святій Землі – базиліки Гробу Господнього в Єрусалимі, Різдва у Вифлеємі та благовіщення в Назареті. В інших церковних територіальних одиницях такими місцями названі катедральні храми та інші священні місця, визначені ієрархами місця з урахуванням потреб вірних, але зберігаючи «непорушним значення паломництва з усією його символічністю, здатною виявляти палку потребу навернення та примирення».

Побожні відвідини священних місць

Далі зазначається, що «крім того, вірні зможуть отримати Ювілейну індульгенцію, якщо індивідуально або в групах побожно відвідають будь-яке ювілейне місце і там, протягом належного періоду часу, проведуть євхаристійну адорацію та медитацію, завершуючи молитвою “Отче наш”, Визнанням віри в будь-якій узаконеній формі та проханнями до Марії, Божої Матері». Окрім згаданих у попередньому пункті місць, для цього визначені деякі римські храми, зокрема, базиліки Святого Хреста, святого Севастіяна, святого Лаврентія, інші санктуарії та християнські катакомби. До таких місць також зараховані дві папські базиліки в Ассізі, Марійські базиліки в Лорето та Помпеях і базиліка святого Антонія в Падові, всі інші малі базиліки, катедральні та конкатедральні храми, Марійські санктуарії, національні та міжнародні санктуарії, інші священні місця, призначені дієцезіальним чи єпархіальним єпископом.

Особи, що не мають змоги брати участь у паломництвах

Всі «насправді розкаяні» вірні, що не матимуть змоги брати участь в урочистих богослужіннях чи паломництвах з огляду на серйозні причини, як от контемплятивні монахині та монахи, хворі, вʼязні, а також ті, хто надає безперервну допомогу хворим, можуть набути ювілейний відпуст на тих самих умовах, якщо, «єднаючись духом» з тим, хто бере участь у таких заходах, також і за посередництвом трансляцій у засобах комунікації, прокажуть «у своєму домі, або там, де їх тримає перешкода», молитви «Отче наш», визнання віри та інші молитви, «жертвуючи свої страждання чи життєві негаразди».

Через діла милосердя та покути

Ще одним способом отримати ювілейний відпуст є «участь у народних місіях, духовних вправах або формаційних зустрічах, присвячених текстам Другого Ватиканського Собору та Катехизмові Католицької Церкви», які проводитимуться в храмі чи в іншому придатному місці.

Незважаючи на припис, який говорить про можливість отримати лише один повний відпуст протягом дня, вірні, які із законної причини приступлять вдруге до Святого Причастя того самого дня, можуть отримати два відпусти, які можна застосувати лише щодо померлих.

Ювілейні відпусти також пов’язані зі ділами милосердя для тіла і для душі, як теж з ділами покути, які свідчать про навернення. Вірні можуть отримати індульгенцію, якщо «здійснять відвідини протягом належного часу тих братів і сестер, які перебувають у потребі чи скруті», як от хворі, самотні літні особи, особи з інвалідністю, в’язні, «немовби здійснюючи паломництво до Христа, Який у них перебуває», виконавши звичні умови, якими є сповідь, причастя та приписані молитви.

«Повний ювілейний відпуст можна також отримати через ініціативи, які конкретно та великодушно виражають покаянний дух, який є немовби душею Ювілею, наново відкриваючи, зокрема, покутне значення п’ятниці: утримання в дусі покаяння принаймні на один день від марних відволікань (реальних, але також віртуальних, спричинених, наприклад, засобами інформації та соціальними мережами) та від надмірного споживання (наприклад, через піст або практику утримання згідно із загальними нормами Церкви та вказівками єпископів), а також через пожертвування пропорційної суми грошей бідним, підтримуючи ініціативи релігійного чи соціального характеру, особливо на захист і охорону життя на всіх його етапах та якості самого життя, на підтримку покинутих дітей, молоді у складних життєвих обставинах, потребуючих чи самотніх людей похилого віку, мігрантів з різних країн, “які залишають батьківщину в пошуках кращого життя для себе і своїх родин” (Spes non confundit, 13); присвячуючи пропорційну частину свого вільного часу волонтерській діяльності, що представляє інтерес для громади, або іншим подібним формам особистого зобов’язання», – читаємо у приписах щодо ювілейних індульгенцій.

Особливе благословення ієрархів

Також всі дієцезіальні чи єпархіальні єпископи, й усі ті, хто згідно з приписами права до них прирівнюється, в один із визначених днів протягом Ювілею, як от головне свято в катедральному храмі та в окремих ювілейних храмах, «зможуть уділити Папське благословення з пов’язаним із ним відпустом, який можуть набути всі вірні», що отримають це благословення та виконають звичні умови.

Деякі вказівки щодо сповіді

Для полегшення доступу до таїнства Покаяння та отримання Божого прощення, Апостольська пенітенціарія закликає місцевих ієрархів надати спеціальні повноваження для окремих священників, які в катедральних соборах і храмах, визначених для проведення заходів з нагоди Святого Року, зможуть відпускати гріхи, відпущення яких зарезервоване за єпископом чи уповноваженими сповідниками.

Апостольська Пенітенціарія закликає священників проявляти готовність і посвяту, щоб уможливлювати вірним доступ до сповіді, складаючи та поширюючи графіки сповіді, організовуючи покутні богослужіння з можливістю приступити до сповіді, дбаючи про таку можливість і під час служіння Святих Мес.

Крім того, з доручення Святішого, Отця Апостольська Пенітенціарія дає розпорядження, що всі священники, наділені повноваженням сповідати в своїй дієцезії, можуть користуватися цими повноваженням і поза межами своєї дієцезії, якщо супроводжують чи беруть участь у ювілейних паломництвах.

Обов’язок навчати вірних

Документ завершується «щирим заохоченням», зверненим до єпископів як носіїв потрійного завдання навчати, провадити та освячувати, «подбати про те, щоб чітко пояснювати розпорядження та принципи, запропоновані тут для освячення вірних, особливим чином враховуючи обставини місця, культури та традиції». «Катехизація, пристосована до соціокультурних особливостей кожного народу, зможе в ефективний спосіб запропонувати Євангеліє і цілісність християнського послання, глибше вкорінюючи в серцях прагнення до цього унікального дару, отриманого за посередництвом Церкви», – читаємо в нормах про ювілейні відпусти, опублікованих у Ватикані.

Що таке повний відпуст?

Як навчає Катехизм Католицької Церкви, «відпуст (індульгенція) – це прощення перед Богом дочасної кари за гріхи, провина яких уже стерта». Церква отримала владу відпускати гріхи, але існують також наслідки цих гріхів, як у цьому житті, так і в потойбічному. Відпущення гріхів у сповіді касує вічну кару, але залишаються дочасні покарання. Християнин має можливість отримати відпущення цих дочасних кар через Церкву, «яка силою влади в’язати і розв’язувати, даною їй Ісусом Христом, діє на користь християнина і відкриває йому скарб заслуг Христа і святих, щоб вірний отримав від Отця милосердя відпущення дочасної кари за гріхи». Такий відпуст можна пожертвувати за померлих. Для отримання відпусту слід дотриматися певних умов, які завжди включають такі основні елементи, як неприв’язаність до гріха, Сповідь, Святе Причастя та молитва в намірах Святішого Отця. Інші умови для кожного випадку визначає Апостольська Пенітенціарія.

Джерело: Ватикан