Любі брати і сестри у Христі,

ми увійшли у святий час Великого Посту. Ми запрошені Святим Духом вийти в пустелю разом із Христом, щоби там краще пізнати себе самих, а відтак поновому почути Бога, який прагне промовляти не до нашої уяви про себе, а до нас — таких, які ми є насправді.

Ми не раз опираємося перед подорожжю, в якій не можемо запланувати всього і в кінцевому підсумку панувати над ситуацією. Ми радіємо несподіванкам — але, на жаль, тільки тим, які несуть задоволення нам самим. Пустеля не є місцем задоволення, а, як каже нам сьогоднішнє Євангеліє, скоріш місцем випробування, ба навіть спокус. Інколи окремі люди (а також цілі народи) опиняються в пустелі, далеко від комфорту і впевненості, зовсім не зі своєї волі. Це пустелі, в яких руйнуються союзи та зникають улюблені герої; це спокуси духа відчаю, коли за новою горою піску вже не сподіваєшся побачити оазу, й навіть якщо бачиш воду — усвідомлюєш, що це тільки фата-моргана.

Приблизно в такому стані опинився тепер український народ — або принаймні певна його частина. Злощасна війна пересіяла наших друзів і забирає впевненість у людських союзах. Бо, можливо, їм ми вірили більше, ніж Богу? Пророк Єремія наголошує: «Так говорить Господь: ‘Проклят той, хто уповає на людину і покладає на тіло свою силу, чиє серце відступає від Господа’» (Єр 17,5). Якщо ми в чомусь відступили від Нього — то повернімося якнайскоріш до Батьківського Дому.

Ліками від зруйнованих домовленостей є закладення або відновлення інших союзів. Літургія Слова цього року запрошує нас переглянути наші союзи з Господом і відновити їх. «Оце Я установляю Мій союз із вами та з вашим потомством після вас, і з кожною живою твариною, що з вами» (Бут 9, 910) — чули ми в Першому читанні. А той самий харизматичний Єремія у Пʼяту неділю Великого Посту нас запевнить: «Усі бо вони будуть Мене знати, від найменшого й до найбільшого між ними, — говорить Господь, — Я бо прощу їхню провину, гріха їхнього не згадуватиму більше» (Єр 31,34). А на початку Святого Тридення почуємо слова самого Христа, який запрошує нас до Євхаристійної спільноти спасенних: «Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові» (1 Кор 11,25).

Улюблені у Христі,

рушаймо в пустелю Великого Посту, щоб повернутися до союзу з Богом, який завжди залишається вірним! У цей час, коли всі ми хапаємося за будь-яку підтримку, щасливим буде той, хто знайде її насамперед у самому Бозі та Його Царстві: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все інше вам докладеться» (Мт 6,33). Укріплені Божим Словом, у молитві один за одного, а особливо за наших Захисників, пройдемо цей святий час гідно й плідно, задля нашого спасіння. Нехай заступництво Божої Матері Бердичівської буде над усіма вами, а св. Архангел Михаїл захистить нас від усякого ворога, зримого і незримого.

На шлях духовної віднови нехай благословить вас Бог Всемогутній, Отець, Син і Святий Дух!

Ваш єпископ Віталій,

ординарій Київсько-Житомирський