ВІДПОВІДАЛЬНЕ БАТЬКІВСТВО.
- Спасенна звістка:
А) Батьківство в Старому Завіті
Перші згадки про створення сім’ї та батьківство знаходимо вже на початку Святого Писання, в описі створення світу: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі… І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре»(Бут 1, 27-28; 31).
На початку створив Бог чоловіка і жінку, і благословив їх на спільне життя, підпорядкування землі та продовження людського роду. Отже, Бог, від якого усе походить і в якому усе існує, який є Батьком усього творіння, створюючи людину, дозволяє їй брати участь в своєму батьківстві, довіряє народження і виховання наступних поколінь. Таким чином, усяке батьківство на землі бере свій початок із батьківства Бога-Творця.
На прикладі життя старозавітних Патріархів – Авраама, Ісаака, Якова та Йосипа Єгипетського – можемо переконатись у тому, що батьківство – це дар Всевишнього та участь у житті самого Бога.
Далі, щоб об’явити свій спасенний план і підкреслити важливість батьківства Господь, даючи Декалог своєму вибраному народу, встановив IV Божу Заповідь і обдарував всіх, хто буде її виконувати, обітницею: «Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі»( Вих 20, 12) Отже, батьківство є великим благом для кожної окремої людини, а також для усього суспільства. Усі ми запрошені до виконання цієї Заповіді особливо через приклад життя самого Ісуса, який був в усьому слухняний своїм земним батькам та своєму Небесному Отцеві( Лк 2, 52; Йн 6, 38)
Б) Батьківство в Новому Завіті
Ісус об’явив, що Бог є «Отцем» у незвичайному значенні: Він є не лише Отець-Творець, але Він є відвічно Отцем щодо Свого Єдинородного Сина. Ці стосунки сповненні божественної жертовної любові та ніжності: «Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити»( Мт 11, 27) Через спасенну місію – смерть та воскресіння – Ісус вводить усіх людей у свої стосунки з Отцем, про що читаємо в Євангелії від Йоана: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним»( Йн 3, 16) Через Хрещення ми стаємо синами Бога, співспадкоємцями Христа, тому можемо взивати «Авва, Отче!» та досвідчувати батьківської близькості Бога (приклад: молитва «Отче наш…»).
На сторінках Євангелій та в Традиції Церкви можемо знайти ще один надзвичайний приклад сімейного життя та батьківства – це Свята Сім’я з Назарета. На особливу увагу заслуговує постава святого Йосипа – обручника Пресвятої Діви Марії та земного батька Ісуса Христа. Можемо лише здогадуватись, якою шляхетною, вірною та відповідальною людиною був Йосип. Хоча канонічні тексти Святого Писання не згадують про слова, які він вимовив, проте Йосип як справжній чоловік і батько промовляє через вчинки. Місія Йосипа, як і місія кожного батька родини – рятувати, оберігати життя, виховувати дітей у вірі, своїм життя вказувати на Батька, ЯКИЙ є на Небі. Приклад та заступництво святого Йосипа актуальні особливо зараз, коли переживаємо Рік Святого Йосипа у Церкві, молімось за його посередництвом за наші сім’ї, наших батьків та нас самих, адже ми також покликані стати батьками.
З катехизи для молоді
с. Схоластика Гулівата OSB, студентка V курсу педагогічно-катехитичної спеціалізації Інституту Богословських Наук Непорочної Діви Марії в м. Городку (Кам’янець-Подільська дієцезія).
