За словами святого, він пережив навернення у 7 років і відтоді присвячував себе молитві. Його щоденною нормою були звичайні ранкові й вечірні молитви, сім покутних псалмів і Літургія годин на честь Богородиці. Таке життя Алойзія розгнівало батька, тож юнака було вислано до Флоренції, аби при дворі Франциска Медічі той навчився аристократичних манер. Хлопець, однак, бачив аморальність інтриг двору й уникав світських розваг, більшість часу проводячи в храмі. У 9 років склав довічний обіт чистоти.
1579 року батько Алойзія отримав звання губернатора Монферрато в П’ємонті й забрав сина з собою. Коли в тамтешню дієцезію з візитацією приїхав святий Карл Борромео, дванадцятирічний Алойзій отримав із його рук перше Причастя. Наступні роки хлопчик мешкав із батьками в Мадриді, де був пажем при королівському дворі Філіпа ІІ. Використовував цей час на духовне читання, особливо любив праці Петра Канізія й «Духовні вправи Ігнатія Лойоли», до п’яти годин на день віддавав молитві, а зрештою наважився долучитися до єзуїтів. Непохитність Алойзія перемогла гнів батька, і в 17 років юнак вступив до Товариства Ісусового в Римі, відмовившись від спадку.
Хоча життя серед братів було менш суворе за аскезу, якої Алойзій дотримувався у світі, завзятий святий тішився з багатьох нагод до упокорення. Вивчав теологію й готувався до свячень, та йому стала на заваді епідемія чуми, яка вибухла в Римі 1590 року. Юнак допомагав хворим, проте, вичерпаний навчанням і покутою, швидко заразився. Помер кліриком у 23 роки. Канонізований 1726 року.
Зображають святого в єзуїтському вбранні й у білій комжі. Атрибути – череп, лілія, корона під ногами, хрест, Дитятко Ісус.
Покровитель католицької молоді, міністрантів, студентів.
Уклала Юлія Бойко
