Цього року в Римсько-Католицькій Церкві в Україні переживаємо особливий час Божого Милосердя, якого ми так потребуємо: як молитви про дар миру нашій Батьківщині, так і виявлення милосердя один одному, адже війна – це завжди травма і багато людей зараз потребують допомоги і підтримки.
Милосердя – це фундаментальний закон, що перебуває в серці кожної людини, коли вона щирим серцем дивиться на братів і сестер, яких зустрічає на життєвій дорозі. Милосердя не є лише співчуттям до чужого горя. Воно є повнотою любові, любові жертовної, безмежної, безкорисливої, сповненої прийняття та самовідданість, любові, яку наш Господь Ісус Христос показав на хресті. Йоан Павло ІІ у енцикліці “Бог багатий милосердям” звертає увагу, що “…людина не тільки приймає і переживає Боже милосердя, але й покликана вона до того, щоб „мати милосердя“”.
Бог бажає за нашим посередництвом дати відчути Свою люблячу і милосердну присутність вдовам, сиротам, переселенцям, знедоленим, зраненим фізично та ментально. Папа Франциск у буллі “Обличчя милосердя” запрошує пригадати і практикувати вчинки милосердя щодо тіла і душі, тому що “Проповідь Ісуса представляє вчинки милосердя, аби ми могли пізнати, чи живемо як Його учні, чи ні”.
Коли людина відкривається на здійснення благих діл, то цим зцілює не лише того, кому виявляли милосердя, а й себе саму. Ось як про це читаємо у Книзі пророка Ісаї: “…З голодним своїм хлібом поділитись, увести до дому бідних, безпритульних? Побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава — слідом за тобою. Тоді ввізвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і Він скаже: — “Ось Я!”” (Іс 58, 6-9а)
Прості діла милосердя щодо тіла і душі, втілені у реаліями нашого життя, стають чи найпереконливішою проповіддю євангельського вчення. Добрі вчинки – це інструмент, який може допомогти нам реалізувати покликання до християнської спільноти, будувати “цивілізацію любові”, сприяти гуманізації світу.
Серед діл милосердя щодо душі особливу увагу належить звернути на ті, що пов’язані з прощенням. Господь у своєму милосерді прощає нам усі гріхи й прощає завжди, тож і ми, що молимося: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Прагнемо бути готовими простити нашим ближнім їхні провини і слабкості, бо така постава є дорогою до внутрішнього спокою, до миру у взаєминах і до тривалої радості в серці.
Хочемо також звернути погляд на Марію, яку величаємо Матір’ю Милосердя, щоб з її прикладу та прикладів святих пізнати як бути видимим знаком Божого Милосердя для ближніх.
Вчинки милосердя позитивно впливають на особистість, оскільки супроводжуються виробленням гормону радості. Згідно з дослідженнями, коли людина робить добрі вчинки, центри задоволення і винагороди мозку працюють так само активно, як ніби вона сама була одержувачем доброго вчинку, а не дарувальником. Це явище називається helper’s high. Крім того, благодійність – це один із способів отримати соціальне схвалення і утвердити позитивну самооцінку.
Завдання Тижня Виховання:
- Показати зцілюючу силу вчинків милосердя, розкрити покликання кожного християнина до проповідування милосердної Божої любові через харитативну діяльність. Допомогти усвідомити, що «Сила прощення – це справжня протиотрута від смутку, спричиненого образою і помстою» (Папа Франциск).
- Формувати активну солідарність з ближнім, які переживають випробування та страждання.
- Розвивати бажання бути свідками Божого Милосердя в умовах воєнного часу.
Нехай Боже Милосердя зцілює нас, наші серця і допомагає відкриватися одні на одних.
На наших ресурсах будуть розміщені матеріали щодо Тижня виховання 2023
