СВЯТІСТЬ ДЛЯ ВСІХ. МЕТЬЮ ТАЛБОТ

Ось і закінчився візит Папи Франциска до Ірландії. Під час цієї подорожі Папа вшанував реліквії Слуги Божого Метью Тальбота – звичайного робітника деревопереробної фабрики, який своїм життям показав, що разом з Богом людина може побороти найтяжчі спокуси.

Метью Талбот народився в Дубліні 2 травня 1856 року. Він був другим із дванадцяти дітей Чарльза та Елізабет Тальбот. Батьки були релігійними людьми. Вони обидва належали до Спільноти Непорочного Зачаття.
Мати ніколи не споживала алкоголь, у той час як отець з дітьми часто напивались.

Хоча Шарль Талбот мав постійну роботу, сім’я жила на межі бідності, оскільки більша частина заробітку йшла в місцевий паб. Власники квартир не хотіли миритися з такими орендаторами. За 20 років сім’я міняла квартири 11 разів.

Елізабет Тальбот не втрачала надії та постійно молилася за свою родину. У 1864 році Метью віддали в приватну католицьку школу, де він провів всього два роки. За цей час він навчився читати, писати і рахувати. Він також отримав хорошу релігійну підготовку, що дозволило йому приступити до Таїнства Покаяння та прийняти Перше Причастя.

Метью пішов на свою першу роботу в компанію «Едвард і Джон Берк», яка займалася торгівлею вином і пивом. Спостерігаючи за чоловіками, він помітив, що під впливом алкоголю, вони ставали щасливими та радісними. Він також вирішив спробувати ці напої. Вже за рік Метью став жертвою алкогольної залежності. Через чотири роки батько забрав свого сина з винного складу і знайшов йому роботу в порту, але це вже не допомогло.

У віці 18 років Метью почав працювати каменщиком у будівельній компанії Пембертон. Він був хорошим робітником, але після закінчення роботи завжди ходив у паб зі своїми друзями. Зароблені гроші, які він колись давав матері, тепер залишав у барі. Він пив кожен день. Наділений щирою та відкритою природою, часто платив за своїх друзів.

Протягом шістнадцяти років Метью пропив майже всі свої заробітки. У той час він за звичкою ходив на Службу Божу, але до таїнств не приступав.

Одного разу в суботу вранці 1884 року Метью був у компанії свого молодшого брата Філіпа. Він був впевнений, що його друзі запросять його в паб і пригостять алкоголем, але ніхто не запропонував йому йти з ними. Деякі навіть знущалися над ним. Коли він попросив одного з друзів пояснити ситуацію, почув у відповідь: “ти свиня!”.
Поведінка його колег була шоком для нього. Але це був також момент Божої благодаті. Метью почав думати про своє минуле життя. Він зрозумів, наскільки велике руйнування він зробив у своєму житті, відчував сором за себе.

У той же вечір в перший раз за багато років він пішов до церкви на сповідь, а потім на руки місцевого священика дав обіцянку, що протягом трьох місяців не братиме алкоголь в рот.

Наполегливість утримання була дуже важкою. Боротьба з проблемою породила багато думок у його голові. Як уникнути алкоголю? Чи можливо це взагалі? Він вирішив, що його боротьба повинна відбутися за допомогою Святих Таїнств. Метью почав брати участь у Літургії кожного ранку. Бажання пити було надзвичайно сильним, а практика молитви занедбана і швидко втомлювала. Були моменти сумніву, але мама завжди заохочувала його. Вона вірила, що молитви, які вона принесе до Бога за свого сина, будуть почути. Протягом трьох місяців Метью наблизився до Бога, і перебування в церкві давало йому все більше радості. Коли пройшло три місяці, він відновив обіти утримання ще на три, а потім на дванадцять місяців і, нарешті, пообіцяв не пити алкоголь до кінця свого життя. Пізніше він зізнався своїй сестрі, що перші три місяці були для нього найважчими. Він додав: легше привести мертвих до життя, ніж припинити пити, будучи алкоголіком.

Щоб заповнити час, який колись провів в пабі О’Міра, він ходив на прогулянку щовечора, повністю змінив своє оточення і знайшов друзів, які не вмовляли його пити. Він встановив порядок дня. Поділив час між роботою, молитвою та читанням. Він ніколи не тримав в кішенях грошей, щоб не було спокуси зупинитися десь біля пабу. Метью приєднався до Третього ордену святого Франциска та кількох церковних братств. Його притулком стала церква. Там він відчував себе в безпеці. Там знайшов ключ до нового життя з Богом.. Він почав відвідувати щоденну Месу перед роботою і проводити вечори на колінах у темному кутку церкви. Це було непросто. Багато разів він повертався додому, переконуючи себе, що не зможе пережити наступного дня без алкоголю. На наступний день він знову приходив до церкви і просив Бога: Будь ласка, не дозволяй мені повернутися до старого життя.

Коли Метью звільнився від алкоголізму, наступне рішення, яке він прийняв – не змішувати божественний мову з вульгарною і не називати ім’я Боже даремно. Щоб допомогти собі, він прикріпив дві шпильки навхрест до свого рукава, щоб нагадати собі про молитву і що Ісус страждав і помер за нього на хресті. Він також прийняв ще одне рішення – кинути палити. Як і відмова від алкоголю, ця обіцянка йому була дуже важкою, бо був пристрасним курцем. Однак Метью знайшов силу і досяг нової перемоги.

Особиста впертість і рішучість у дії, підтримані Божою благодаттю, призвели до нового добра. Бажаючи стати якомога ближче до Ісуса, Метью почав важке життя каяття. Він багато працював, їв мало, спав на голій дошці та дерев’яній подушці, вкривався тоненькою ковдрою, а під час великого холоду, декількома мішками. Він постив часто, довго й строго. Молився ночами. Зазвичай вставав о 2.00 ночі і молився розарій. Перед початком роботи йшов до церкви о п’ятій годині, брав участь у Святій Месі де регулярно приймав Святе Причастя. Коли в 1892 році Свята Месія була перенесена з п’ятої години на 6,15 і не міг більше відвідувати Службу перед початком роботи, відмовився від попередньої роботи і перейшов до великої компанії з переробки деревини, де робота починалась о 8 годині. Тут Метью пропрацював 33 роки аж до своєї смерті.

Все його життя було наповнено справжньою любов’ю до свого ближнього. Він був простою і чесною людиною. Ненавидів брехню і плітки. Завжди хотів виконувати Божу волю. Коли він став зрілим чоловіком, відхилив пропозицію про подружжя, бо вважав, що сімейне життя – не те, що Бог від нього хоче.

Метью дуже любив читати. Він читав Святе Письмо і житія святих, твори християнських філософів та богословів, папські енцикліки… Тексти, які залишалися глибоко в його серці, він записував на обрізках паперу, а тексти, зміст яких він не розумів, приносив священикам з проханням прояснити.

Колеги з роботи бачили, що Метью не міг витримати лайки та непристойні жарти, і в його присутності відмовлялись від них. Роботодавець здогадувався, що більша частина заробітку Метью йшла на тих, хто цього потребує. Проте ніхто не підозрював, що з великим радикалізмом Метью підходить до свого нового життя. Він послідовно відвідував усі місця, де він випивав, і сплачував борги, які у нього залишилися під час пияцтва. Він повернув кожен пенні, який він згадав. Він приходив, вручав конверт з грошима і поспішно залишав місце. Гроші, які залишались після сплати боргів, були розподілені серед бідних або відправлені для місіонерів.

З 1923 році у Метью почалися серйозні проблеми зі здоров’ям. Дослідження показали серцеве захворювання. Зруйнований суворим голодуванням, коротким сном і важкою фізичною працею, 7 червня 1925 року він знепритомнів ідучи на Службу Божу. Біля церкви він впав на дорогу і помер.

Жителі Дубліна вшанували пам’ять Mетью обеліском на міській набережній. У 2006 році в Ірландії він став покровителем людей, які борються з наркоманією та алкоголізмом, а також багатьох благодійних організацій, які допомагають людям, що страждають від алкогольної та наркотичної залежності.