Алеппо. Це сірійське місто стало відоме всьому світу два роки тому через жахливі бомбардування та смерті багатьох людей. Але для салезіян це місто народження їх місії в Сірії.
Ця історія сталася на початку ХХ сторіччя з однієї жінки – Матильди Салем.
Матильда Хелхот народилася в Алеппо 15 листопада 1904 року в заможній родині.
В дитинстві навчалася в пансіоні Сестер Непорочного Зачання (вірменської церкви).
Саме в пансіоні, завдяки духовному супроводу сестер, Матильда розвила та поглибила своє духовне життя.
15 серпня 1922 року в 18-річному віці, вона вийшла заміж за Еліаса Салем, добре забезпеченого бізнесмена. Еліас був авторитарною, вольовою людиною, що допомагало йому в роботі, але не в родинному колі. Матильда з терпінням та мудрістю ставилась до поведінки свого чоловіка. Могла його заспокоїти, згладити незручні ситуації.
Господь цій подружній парі не дав дітей і це також стало випробуванням для Матильди і Еліаса. А через деякий час виявилось, що Еліас хворіє на цукровий діабет. Разом вони прожили 22 роки. Матильда завжди була з чоловіком, супроводжувала в різних ділових поїздках. Допомагала в його справах. За розум та ділові якості Матильду поважали лідери європейських комерційних фірм, з якими мав справу її чоловік.
Порадившись з греко-католицьким митрополитом Алеппо Ізідоро Фаттал, Еліас вирішив відкрити технікум для навчання майбутніх християнських працівників, але ця ідея не була реалізована за його життя, бо 26 жовтня 1944 року Еліас раптово помер.
Бог через смерть чоловіка допоміг Матильді зрозуміти своє покликання: стати матір’ю для бідних християнських дітей та молоді.
Після смерті чоловіка, Матильда створює та очолює «Еліас Салем Фонд». ЇЇ родина – це бідні молоді люди Алеппо. У співпраці з єпископом Фаттал, вона їде до Турину, де зустрічається з Генеральним настоятелем салезіян Пьетро Рікардоне. З ним обговорює можливість приїзду салезіян до Алеппо та відкриття салезіянського технікуму.
Салезіяни приїхали в Алеппо в 1947 році. Для них Матильда побудувала будинок, а також на гроші фонда були побудовані технікум і церква. Вона здійснила мрію свого чоловіка. З тих пір салезіяни стали її родиною.
Матильда не тільки проводила активну будівельну діяльність. Вона поглиблювала свій духовний світ. Через деякий час вступила в Асоціацію Салезіян співпрацівників, була членом групи святого Франциска Ассизького, Що стосується її християнської благодійності, то Матильда співпрацювала з різними катехитичними школами, спільнотою «Де Поль», організовувала літні табори для бідних і покинутих дітей. Була обрана віце-президентом “Червоного Хреста”, приймала участь в роботі ісламських благодійних організацій.
У 1959 році у Матильди виявили рак. Коли вона дізналась про свій діагноз, то відповіла: “Спасибі тобі, о мій Боже.” ЇЇ хвороба тривала 20 місяців. За цей час, Матильда розпорядилась передати всі свої речі та нерухомість благодійним організаціям. ЇЇ останні слова були: “Я вмираю в будинку, який більше не належить мені.”
Вона померла 27 лютого 1961року. Їй було 56 років – стільки ж скільки і її чоловікові під час смерті. Матильда Салем похована в Салезіянській церкві в Алеппо.
Католицька церква об’явила її Слугою Божою
