27 жовтня закінчилася робоча частина, в якій був схвалений кінцевий документ Синоду.
Цей документ складається з трьох частин, 12-ти розділів та 167 параграфів, і в оригінальній італійській версії нараховує 60 сторінок. Вступна частина говорить про бажання молоді бути “вислуханими і визнаними”. Молодь прагне того, щоб їх голос був почутий та приносив користь як в соціальному так і церковному контексті” Автори документу визнають що не завжди священники приділяли необхідну увагу молоді через свої інші обов`язки.
Таке ставлення до молоді потребує доброї підготовки і мирян, які хочуть займатися душпастирством молоді. Відповіддю Церкви на потреби нового покоління мають стати і навчальні заклади. В світі, де все так міцно повязане: родина, робота, технології, охорона здоров`я, міграція... єпископи визнають незамінну роль шкіл, університетів, коледжів, ораторіїв... Kатолицькі навчальні заклади дозволяють провадити християнську формацію, пропонуючи євангельське свідчення.
Важливу роль мають відігравати і парафії. Від них сьогоднішній день вимагає переосмислення їх місійного покликання. Часто вони є малозначні та мало динамічні, особливо в викладанні катехези.
Документ торкається і теми міграції. Тут пригадується що багато мігрантів – це люди молоді які тікають від війни та переслідувань через політичні погляди. Церква також має їм допомагати, охороняти. Єпископи звертають свою увагу і на тих, хто навпаки хоче залишитися в своїй країні пропри різні загрози.
Окреме місце займають проблеми зловживань: владою, економічних, сексуальних…, яких допускались деякі єпископи, священники та інші богопосвячені особи. Синод закликає до рішучих дій, спрямованих на запобігання подібних зловживань, починаючи від відбору та формації тих, кому будуть надані відповідальні повноваження. У той же час Синод з вдячністю згадує всіх, хто сміливо викриває зло, і не забуває про багатьох мирян, священиків, посвячених осіб та єпископів, які кожен день чесно виконують свої обов`язки і які можуть допомогти у виправленні цієї ситуації.
Наступний текст пригадує нам сім`ю як “родинну церкву”. Він підкреслює роль бабусь та дідусів в християнському вихованні, але у той час говорить про послаблення ролі отців.
Наприкінці першої частини документ вказує культуру і спорт як на середовище душпастирства.
Як активна частина пастирської діяльності молоді люди присутні в Церкві, їх ми маємо заохочувати брати участь у його житті, а не відкидати авторитаризмом, оскільки в Церкві вони здатні спілкуватися менш патерналістським і простішим чином і дуже активні в євангелізації своїх однолітків. Таким чином, вони є справжніми апостолами, яких слід підтримувати та інтегрувати в життя громад. Синод також зупиняється на деяких проблемах, які молодь відчуває у різних сферах. Маємо багато прикладів переслідування, що часто призводять до смерті, безробіття, соціального відторгнення за релігійними, етнічними або економічними міркуваннями. Перед лицем цієї “культури відторгнення” Церква закликає до солідарності як конкретної альтернативи цим несприятливим явищам.
Друга частина документу вказує на те що Бог промовляє до Церкви завдяки молоді, яка є одним з “богословських місць”, де об`являється Бог. І через молодь Церква може відновитися, скидаючи з себе тягарі та уповільненість.
Цей документ є тільки певним етапом. Звичайно що кожна країна має свої особливості і Церква локальна запрошена до розпізнання тих процесів, які існують саме в їх місцях.
Наприкінці документу пригадується головне покликання – до святості, на шляху до якого молоді люди готові терпіти різні негаразди, тільки щоб бути вірними Євангелії.
За матеріалами ekai.pl/zakonczyl-sie-synod-o-mlodziezy-papiez-przyjal-dokument-koncowy/
