В «Листах Крутеня» Льюіс описує віруючу жінку, з почуттям гумору. Це була молода християнка, з якою зустрічався чоловік – «підопічний» одного з титулованих чортів.
Її жива віра, яку вона визнавала і свідчила з радістю, притягувала цього чоловіка, що дуже дратувало пекельних охоронців. Вони з занепокоєнням намагались послабити у жінки почуття гумору та смішливості.
І сам Честертон, літературою якого захоплювався Льюіс, був людиною, повною гумору. І хоча Льюіс (молодший на 24 роки) був у той час атеїстом і не погоджувався з Честертоном в загальних питаннях, однак зміг визнати, що добро та гумор, які ллються зі сторінок книг цього автора, приваблювали його. Льюіс бачив їх шарм, як чоловік, який милується красою жінки, з якою не хоче вступати в шлюб. «Молода людина, що хоче бути атеїстом, мусить дуже прискіпливо обирати літературу» – так підсумував Льюіс зустріч з християнською духовністю, що випромінює гумор.
(о. Mіхал Воцял „Роль гумору в християнській духовності на підставі творчості Г.К. Честертона та К.С. Льюїса. Варшава, 2005)
