Гумор перетворює християнську духовність в свободу, роблячи її нібито марнотратною, перебільшеною, та безтурботною. У деяких може виникнути враження легковажності. Це може зробити з християнина когось подібного до танцюриста. В часи, коли навколо корупція, важкі часи…, багато людей вважають що вони мають бути серйозними, занепокоєними, та обуреними, а велика людина випадає з історії як блазень.
Ті, хто не бачать його прихованої, мотивуючої віри, а тільки звертають увагу на зовнішню безтурботність, можуть бути приголомшені такою поведінкою.
Справа в тому, що в багатьох сучасних суспільствах виміром людини є його успіхи та ефективність роботи. Людина мусить завжди підтверджувати свою якость, бо інакше відчуває себе «ніким». Саме звідси з’являється фрустрація, перевантаження у роботі, відчуття неповноцінності, знищуюча конкуренція…
На противагу цим явищам виходить віра християн, яка звільняє їх від всього цього і приводить до спокою душі та безтурботності, яка ґрунтується на вірі у Боже Провидіння. Таке відношення може виглядати як легковажність, але воно вчить тому, що людині не потрібно доводити собі та іншим, яким важливим він є. бо його цінність походить від трансцендентних джерел.
Таким прикладом є Інокентій Сміт (Честертон «Вічна людина»). Честертон робить з нього символ незабрудненої людської натури. Його рішучою силою була віра та велика любов до життя. Навіть його ім’я (innocentia) вказує на цю невинність. Інокентій – це зрілий, гладкий чоловік, який між тим поводить себе так, ніби зробив великий крок з дитинства до зрілого життя, минаючи кризу молодості, в який так багато людей старіє. Він захоплював своїм ентузіазмом, випромінював радість життя та свіжість поглядів. З початку все вважали його за психічно хворого, але з часом визнали лікарем людських душ.
Бажаючи підтримати життя та переконати людей в його цінності, лякав їх втратою життя та погрожував револьвером. Мотиви своєї поведінки виразив у маніфесті: “Я буду тримати ці кулі для песимістів. (…) Хочу пройти крізь світ як дивовижна несподіванка(…) Вони очікують на мене менше, ніж блискавку, і вони запам’ятають мене не менше, ніж вітерець. (…) Я буду наставляти револьвер до голови Сучасної Людини і використовувати його не для вбивства, а для повернення життя”.
(о. Mіхал Воцял „Роль гумору в християнській духовності на підставі творчості Г.К. Честертона та К.С. Льюїса. Варшава, 2005)
