«Гумор Бога» проявляється ще і втому, що Він ніколи не втомлюється та не нудиться сотвореним всесвітом. Трактує його завжди в тією самою новизною.
Честертон влучно трактує цю думку: «Дітям, які мають велику життєву силу та експансивність, подобаються речі, що повторюються в незмінній формі. Вони говорять: зроби ще раз! І доросла особа робить це ще раз, вмираючи від нудьги, бо у неї немає стільки енергії, щоб отримувати задоволення від монотонного процесу. Можливо, Бог має постійну ненаситність дитини. Ми – люди, що згрішили та подорослішали, але наш Отець є молодший за нас. Йому не набридають ігри і щодня зранку Він говорить сонцю: «Ще раз», і місяцю щовечора повторює «Ще раз». І сонце сходить щоранку, а місяць щовечора. Ту терпеливість Бога та Його схильність до починання з початку ми бачимо і на сторінках Біблії. Він постійно давав людям шанс, хоча вони стільки разів Його підводили.
В певному сенсі можна сказати, що Бог «бавиться» зі своїм творінням. Воно для Нього є неустанним джерелом радості. Крім того, Його діяльності притаманна свіжість, тому воно також багато на несподіванки та парадокси.
(о. Mіхал Воцял „Роль гумору в християнській духовності на підставі творчості Г.К. Честертона та К.С. Льюїса. Варшава, 2005)
