«Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе…»
Луки 2:48
Сьогодні людство стоїть на межі зміни традиційних понять відносин у суспільстві: змінюється вектор виховання майбутнього покоління, основні ролі традиційного суспільства називають застарілими архетипами, від яких варто позбутися, роль батька у житті сім’ї нівелюється. Дуже часто споживацьке проектування на сімейні відносини витісняє батька на закапелки здобувача фінансів, засобів проживання. Роль чоловіка зводиться до задоволення тваринних інстинктів. Сучасність забуває про основне покликання батька: бути духовним стрижнем своє сім’ї, в основу якого покладене главенство і відповідальність. Саме прикладом батька зростають майбутні покоління. «Якщо людина не може налагодити відносини із своїм батьком, їй надзвичайно важко налагодити відносини з Богом, прийняти Його батьківство.» Відносини які вибудовуються в сім’ї з чоловіком як батьком, особливо формують ставлення дитини до Бога, у дітей вибудовується модель відносин «я-і-Бог».
Надзвичайним прикладом покликання батька є святий праведний Іосиф Обручник, земний батько самого Господа нашого Іісуса Христа. Сам Єдинородний Божий Син в дні свого дитинства кличе Іосифа «батьку», «авва». Більше ніхто на землі не був удостоєний такої великої честі від Господа і в цьому вже приховується покликання батьківства, як прикладу піднесення земного батьківства до божественного Батьківства.
Взірець відповідальності і послуху.
Ми читаємо в Євангелії, що «ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Іосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній, то від Духа Святого.» (Мф. 1:20). Адже праведний Іосиф перебував у сумнівах, щодо вагітності Марії, роздумував над своїм майбутнім батьківством, острах наповнював його серце. І ось як тоді, так і тепер перед кожним батьком голосно звучить слово Ангола: «Не бійся!» Слово, яке зможе допомогти утвердитися у своєму покликанні кожного, хто довіряє себе Богові. «Якщо чоловік відчуває, що за його спиною стоїть Бог, якого він слухає, у нього виникає тверде відчуття своєї істинності й сили…він відчуває, що за його словами, вчинками, цілями стоїть Господь.» Людина відчуває свою впевненість у діях, приймаючи відповідальне рішення: «зробив, як звелів йому Ангол Господній.» (Мф. 1:24). Довіра до Бога породжує в людині послух Богові, а це запорука майбутнього послухи дитини до батька: вертикаль, яка допомагає утверджуватися чоловікові у його батьківському покликанні: Бог-батько-дитя.
Старозавітній батько повинен був навчити свого сина три основні речі: молитві, читанню Священного Писання й працелюбності.
Молитва
Святий апостол Лука пише: «А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.» (Лк 2:41). Ця пасхальна традиція паломництва до Єрусалиму не могла не торкатися й малого Іісуса. Тут ми прочитуємо, що Іісус ходив з ними.
Іудейське богослужіння складається з індивідуальної та спільної молитви, читання Тори, виконання особливих релігійних піснеспівів.
Цьому Іісус навчався у свого земного батька, святого Іосифа, який навчав маленького Христа благоговійності перед небесним Отцем.
Читання Священного Писання
Святий апостол Лука 2:47 розповідаючи нам історію, коли 12-літній Іісус розмовляв із старійшинами й вчителями єврейського народу, то «всі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.»
Зі священним трепетом уявіть цю картину. Дорослий, навіть старий вже чоловік, перед розгорнутим сувоєм говорить дитині: «Дивись, синку, це слово означає ось це. Зрозумів? »Дитина ствердно киває головою. Він то вдивляється в букви, то піднімає довірливий погляд на батька. «Повторюй за мною по складах: бла-же-ні ті, що бо-ять-ся Гос-по-да». Дитина старанно лепече святі слова. Поруч з батьком добре. Надійно і спокійно. Йде домашній урок. Учень – Син Божий в роки Свого раннього дитинства. «Ну, що, втомився? Досить на сьогодні. Підемо спробуємо приладнати ручку до відра. Мати вчора просила».
Працелюбність.
Професія Іосифа описується у Євангелії від Матфея 13:55 грецьким словом «грец. τέκτων, Tekton». Хоч традиційно «τέκτων» перекладається як «тесляр», проте воно має досить загальне значення (від того ж слова походить — «технологія»), і яке може охоплювати створення об’єктів з різних матеріалів, і в тому числі будівельних. Крім перекладу Нового Завіту, асоціація Іосифа з деревообробкою пов’язана і з традиціями першого і другого століть. Святий батько допомагав Синові набути професійних навиків, вміння самостійно заробляти на хліб.
Протоієрей Михаїл Коник
http://upc.lviv.ua/publikatsiji/738-svyatij-iosif-obruchnik-yak-priklad-khristiyanskogo-poklikannya-batka
